Глава 27

一 То він проходив до тебе в той день, коли ми гуляли в парку і ти нічого мені про це не розповіла?

 Я знизую плечима, ховаючи всій погляд  за келихом. А хіба мої слова щось би змінили? Тільки б ще більше ускладнили все. А я в той момент була такою розгубленою, що й два слова в речення скласти не змогла б. 

一 Але чому? 一 Продовжує допитуватись Давид. Він вже не сидів навпроти. Навпаки пересувається до мене, а потім й зовсім сідає навпроти, навколішки.  一 Не довіряєш мені?

一 Не хочу втягувати тебе у свої сімейні проблеми. Я не хочу, щоб ти був частиною цього бруду.

Я відвертаю погляд, бо не можу дивитись в його проникливі очі. 

一 Я ж хочу тобі допомогти, 一 він кривить брови в німому благанні. 一 Як я можу тебе захистити, якщо ти постійно про все мовчиш?

一 Він би не нашкодив мені в людному місці.

Боже, я така наївна. Той чоловік хотів скористатись моїм тілом. Та ще й з дозволу мого чоловіка, а не мого власного дозволу. А я зараз все одно його захищаю.

一 Поля, 一 він підносить мої руки добі до губ, почергово їх цілуючи. Ця мить така ніжна та інтимна. Навіть більше ніж  ту ніч. 一 Я не просто так за тобою бігаю. Я не маленький хлопчик, якого ти можливо ще бачиш перед собою. Я заберу тебе. Заберу від нього. Якщо мені для цього доведеться ламати твої бар’єри, які ти будуєш навколо себе, то я готовий це робити. Я кохаю тебе, і хочу, щоб ти це почула. 

一 Він сказав, що заплатить мені, 一 кажу хрипко, бо через його зізнання мені здається ніби все повітря викачали. Тому я навмисне ігнорую сказані слова, хоча бачу, що Давид чекає на відповідь. 一 Сказав, якщо я проведу з ним ніч, то заплатить мені.

Давид мовчить, але я бачу як його очі загоряються від гніву. Він навіть не кліпає. А я розумію, що зіпсувала його плани на романтичну вечерю своїми зізнаннями. 

一 От падло, 一 свариться Давид. 一 Ти мала мені повідомити…

一 І що б ти зробив? Що? Пішов би до нього? Нічим хорошим це б не закінчилось. 

一 А те, що він тебе переслідує 一 це прям добре? 一 Видно, що чоловік хвилюється. Здається, ніби я бачу в його очах страх, який ховається за маскою роздратованості та злості. 一 Поля, це ж не жарти. Висоцький не якийсь там хлопчик з паралельного класу. Цей чоловік чого тільки в житті не натворив. І після того, що він вчинив у твоєму домі, ти ще мовиш про його візит? Це хіба свідомо? Ти тому своєму хоч розказала?

Бачу з якою огидою Давид вимовляє “своєму” згадуючи Ігоря. А сама розумію, що він боїться, що програв йому  в битві за мою довіру.

Але на його полегшення я хитаю головою. Ловлю його погляд і бачу, що до нього приходить розуміння, що він єдиний з ким я поділилась. 

一 Поля, 一 Давид притягує мене у свої обійми, кладе руку на голову, пальцями зариваючись у волосся. Я носом торкаюсь його шиї, вдихаю приємний чоловічий аромат. Такий знайомий. Він вже встиг стати рідним. 一 Ти навіть не уявляєш, який це ризик. Йди від нього. Не повертайся в той дім. Будь зі мною. Ми поїдемо звідси, ти ніколи в житті більше його не побачиш.

Мені хочеться погодитись. До мурашок хочеться сказати йому так, дозволити взяти мене за руку, привести у свій дім. Але мені соромно. Я стискаю тканину його сорочки в той момент, коли перший схлип виривається з мене. 

Навіть Ігор не обійняв мене. Ми чотири роки прожили в шлюбі, ділили побут, ліжко та проблеми, але в момент, коли мені так потрібна була підтримка, я її не отримала. А чоловік, якому довіряла більшу частину часу, який ми були знайомі, я відмовляла та не давала навіть шансу на якесь зближення, підтримав мене. Мовчки. 

一 Чому ти плачеш? 一 Його слова звучать глухо. 

Чи то лише мені так чується? 

Я не даю можливості Давиду, щоб відсторонитись від мене. Хапаюсь за нього ніби за рятівне коло. Він не пручається, дозволяє це зробити. Дає мені виплакатись. Дає можливість без слів показати свої страхи та невпевненість. 

І я вдячна йому за це.

一 Поглянь на мене,  一 просить, погладжуючи. 

Я намагаюсь витерти сльози. Намагаюсь зробити глибокий вдих, набрати в легені повітря, щоб відчути, що все це реальність. Але в наступну мить  я відчуваю, як моїх губ торкаються губи Давида.

Солодкий поцілунок, розбавлений солонуватим присмаком, відчувається так правильно, як ніколи будь-який інший не відчувався. 

一 Обери нас, 一 шепоче мені  в губи. 一 Обери мене.