Глава 20

一 Ти не розкажеш мені про те, що між вами сталось? 一 Запитує Кіра, ігноруючи багатозначні погляди молодого офіціанта, коли той приносить наше замовлення.

Улюблена тераса, жвава, гучна музика та улюблені десерти 一 це те, що завжди дозволяло мені відчути себе краще, але сьогодні тягне точно не на морозиво. Давид вже тиждень, можна сказати, що переслідує мене. То з роботи додому підкине, то квіти відправить, котрі я тримаю тепер виключно у своїй кімнаті. 

一 Нема що розповідати, 一 відповідаю та відвертаюсь від уважного погляду подруги, щоб не видати себе. Іноді мені здається, що я для неї ніби відкрита книга. Ця риса 一 вміння читати мене без слів, у них з братом спільна. 一 Ти краще розповідай про цього Дениса. Давно ви разом?

一 Недавно. Ти зуби мені не заговорюй. Можеш кому завгодно втирати, але не мені. Я що тебе не бачу, чи Давид мені на очі не попадається? Увесь час злющий, все на телефон дивиться. Кожен дзвінок моніторить, 一 вона облизує маленьку ложечку від лимонного морозива, кривиться й питає: 一 Фу, як ти можеш таке їсти? Це питання риторичне, можеш не відповідати на нього. 

一 Кіра, я справді нічого не маю тобі розповісти…

一 Ви посварились? Там на дні народження малої. Він тебе чимось образив?

Я розумію, що ці запитання продовжаться. Кіра не з тих, хто розуміє слово “ні”, а коли це стосується мене чи Давида її взагалі не заткнути. 

Я опускаю руки собі на коліна, міцно їх стискаючи у  щільний замок. Розумію, що й сама не зможу більше це тримати в собі. А поділитись більше не було з ким. Тому набираю повітря, ніби перед зануренням у холодну воду й промовляю:

一 Ми переспали.

Вона замовкає, просто витріщається на мене, тим самим змушує нервувати ще більше.

一 Послухай, 一 кажу, коли через декілька хвилин вона так нічого й не говорить. 一 Я знаю, що ти не погладиш мене по голові за таке. Він твій брат,  а я одружена. Але це точно не те, що повинно повторитись…

一 Стривай. Я не думала, що ти піддасися на його вмовляння. Думала, що ти до Давида нічого не відчуваєш. 

一 Я не знаю, 一 тру обличчя руками. Добре, що сьогодні не наносила макіяж. В таку спеку він би все одно довго не протримався б. 一 Я правда не знаю. Просто все навалилось. Чергова зрада Ігоря. Хоча, як чергова… Давид у коханні мені зізнався. А потім все… Просто пелена очі застелила. 

Вона відкидається на спинку, видихає. Дивиться на мене, але я не бачу очікуваного осуду в її очах. Думала вона засудить мене за подібне. 

一 Я так розумію, що на ранок ти все-таки згадала, що заміжня, 一 м’яко каже Кіра, без глузування, з розумінням.

一 Та я й не забувала, 一 зітхаю. 一 Прекрасно знала з ким  я і що роблю. Але мені шкода, що я образила Давида. Він дав мені час подумати, але сказав, що не відступиться. А я заміжня, ти ж сама знаєш. Принаймні поки. Навіщо йому розлучена? Він молодий чоловік. Йому би якусь молоденьку, щоб нікого крім нього не знала, а не мала за плечима майже діагностоване безпліддя й колишнього чоловіка.

一 Ти мене звісно вибач, подруго,  але якщо я тобі цього не скажу, то ніхто вже не скаже. Ти дурна! Давид крім тебе нікого перед собою не бачить. Гадаєш там в Америці мало дівчат на нього вішалось? 一 Кіра експресивно доводить мені очевидні речі, не дивлячись на те, що ми в людному місці. 一 Але ж ні. Цей довбень прилетів сюди, бо чого? Не здогадуєшся, що він тут забув?

一 Кіра, 一 від її слів накочують емоції, і я відчуваю, що ще бодай одна фраза і я точно розплачусь від безсилля. Я така ганчірка. 

一 Боже, Поля, я бачу твоїх тарганів, котрі бігають в тій прекрасні голівоньці навіть звідси. Мені й рентгену не треба. Що ти вже собі надумала? Яка розлученка?

Кіра завжди була на моєму боці, навіть коли їй і не подобались мої вчинки та рішення. Але тут… я очікувала, що вона теж буде проти. Теж скаже, що я правильно вчиняю, відгороджуючи себе від Давида. Що таким чином, я даю йому можливість знайти собі нормальну дівчину. 

一 Я говорила з Ігорем про розлучення. Але він ні в яку. Упирається постійно. Яка йому вигода з цього шлюбу не розумію. Добре, ще якби діти були, тоді б я зрозуміла. А так ж нема.

一 Я розумію про що ти, але погляньмо на це з іншого ракурсу, 一 Кіра випрямляється, наближається  до столика, а потім і геть ледь не лягає на нього грудьми. 一 Як би ти була для Давида просто забавкою, він ти залишив тебе після першої ж ночі. Він залишив?

Я хитаю головою. Розумію до чого хилить Кіра. Але поки не можу.

一 Не залишив, навпаки, таке відчуття, що його стало всюди багато. То квіти, то подарунки, то з роботи підвезе мене. Я вже все це проходила з Ігорем. 

一 Пф, знайшла що порівняти. Це як порівнювати ху… Кхм-кхм, ну ти зрозуміла, 一 я киваю та легко посміхаюсь. Зрозуміла. 

Кіра підіймається зі свого місця так швидко, що я не встигаю й зреагувати. Вона сідає поруч зі мною та міцно обіймає.

一 Ти така дурненька, ще раз тобі кажу. Я більш ненормальної ще не бачила в цьому світі. Дай йому шанс.  Ти знаєш, я завжди буду на твоєму боці, і зараз я це кажу не тому,  що Давид мій брат. Ну може через це також. Але бляха, ти шкодуватимеш, якщо не наважишся. Навряд чи тебе чекає хороше життя з Ігорем. Ти паче ти ж сама казала…