Глава 18

Додому мене Давид привозить пізно. Два дні за містом пройшли надто швидко. 

Перший 一 тому, що всі були зайняті вітаннями, розвагами та веселощами, а другий 一 бо роздумів було більше. ніж веселощів. 

Як тільки ми підїжджаємо до будинку, Давид  глушить мотор. Чоловік мовчки дивиться на дорогу,  а до мене навіть голови не повертає.

Трясця, хочеться потягнути пальці до рота й знову почати їх гризти від тієї напруги, якою наповнений салон автомобіля. 

一 Дякую, що підвіз, 一 кажу я, вже хапаючись за ручку.

Так, я тікаю. 

І зараз я втікаю не стільки від чоловіка, скільки від самої себе. Мені соромно. Наші відносини й так тримались на межі, а моя вранішня поведінка й зовсім все перекреслила. Я не можу на нього подивитися, бо боюсь побачити себе в його очах.

一 Що навіть не поцілуєш на прощання? 一 Говорить він уїдливо.

一 Давиде… 一 починаю я,  але він мене зупиняє.

一 Не варто, я пожартував. Як бачиш, невдало, 一 чоловік видихає. 一 Не гризи себе. Я бачу, що тобі поки що важко, і розумію тебе. Але прошу, не треба жодних слів. Не сьогодні. Ти не скажеш те, що хочу почути я,  а інших відповідей  у тебе поки немає.

Я знаю, що вчинила неправильно. Я не шукала цього. Не хотіла образ чи непорозумінь. Але в ту мить, коли він дивився на мене, як закоханий чоловік, я не втрималась. Я просто хотіла відчути, що ще маю значення. Не варто було давати йому надію. Він триматиметься за неї. А я й досі не визначилась, що хочу від життя. 

З одного боку сім’я з Ігорем, яка існує більше на словах, а з іншого ніч з Давидом. Вибирати між першим і другим не хотілось, бо в глибині душі я знаю, що друге переважить. І від цього ще більш страшно.

一 Мені б не хотілось, щоб ми прощались на такій ноті, 一 говорю з провиною.

一 На жаль, іншої у нас сьогодні не вийде, 一 протягує слова Давид. 一  Я це кажу не для того, щоб ти відчувала провину за свої почуття. Просто… Ти знаєш, що я у тебе закоханий ще з моменту наших підліткових років. І я розумів всі твої мотиви тоді, коли ти мені відмовляла. Я тоді був інший. Але зараз… Я не розумію. Ти тримаєшся за шлюб в котрому тебе не люблять… Спиш зі мною, але вертаєшся до нього.

一 Це не так, 一 я хапаю його за руку, щоб хоч якось відчути тепло. Мені не хочеться, що він вважав себе розмінною монетою. Не хочеться, щоб думав, що я використала його задля власних цілей, бо це було не так. Не зовсім так…

一 А як? 一 Чоловік повертається до мене, і хоч розуміє, що об’єктивної відповіді зараз не отримує, але продовжує тримати зоровий контакт. 一 Я прошу тебе подумати над моєю пропозицією. Не роби так, як зробив би хтось. Зроби так, як відчуваєш правильним. Я прийму будь-яку твою відповідь. Просто не відкидай можливість бути зі мною. Дозволь собі спробувати як це 一 бути разом з чоловіком, котрий голову від тебе втрачає.

一 Я спробувала, 一 кажу йому.

Він хмикає, закидає голову на підголівник, а руки опускає. Все в салоні пропахло недосказаністю. Все просто потонуло  у нашому спільному відчаї. Мені не хотілось, як я вже й сказала, прощатись на такій ноті, але видно Давид таки має рацію. 

一 Йди, Поль, 一 видихає. 一 Поговоримо про це, коли емоції вщухнуть. В обох.

Не сперечаюсь, просто виходжу з автівки, наостанок кинувши тихе “до зустрічі” й повільно йду до дверей. Давид чекає, поки я увійду в будинок, а коли за мною закриваються двері,  я чую як він зривається з місця. 

Притуляюсь до деревини, видихаючи. Хочеться з’їхати вниз, скрутитись, як мала дитина й продовжити себе картати. Це моя помилка 一 мені за неї й розплачуватись.

Та розкиснути мені не дає відчуття, що за мною спостерігають. Повернувши голову вбік, я розумію, що так воно і є. Світлана вийшла з кухні, щоби перевірити хто саме з господарів повернувся додому раніше. 

一 Доброго дня, Поліно. А я гадала, ви будете пізніше. Може хочете щось перекусити? 一 Жінка переминається з ноги на ногу, нервує, але зараз я не придаю цьому значення. Голова забита іншим.

一 Вийшло раніше, 一 кажу їй, попутно знімаючи одяг й прямую в кімнату, яка останнім часом стала виключно моєю. 一 Ви не переймайтесь. Я не голодна. Я шалено втомлена, тому піду трохи відпочину.

Треба було йти від її уважного погляду. Впевнена, що вона бачила автомобіль і бачила, як задовго він там стояв. Але хвилюватись про її здогадки чи думки щодо мене 一 це останнє, що мені хотілось зараз робити. 

 Мені треба освіжитись та привести себе до ладу. Якщо в голові я цього ладу навести не можу, бо власні думки звідти не виженеш, то з тілом все набагато простіше. 

Тому першим ділом душ. Все інше потім.