Глава 13

Майже два тижні ми з Ігорем граємо у мовчанку. Він йде поки я сплю, а коли приходить я вже сплю. Перші три дні він навіть спав у іншій кімнаті, а потім посеред тижня прийшов до мене. 

Я чула, як від ліг поруч, але не обійняв мене, як завжди, а навпаки відсунувся на самісінький краєчок. Відвернувся від мене. Все щось написував у своєму телефоні. 

Я удавала, що сплю, а сама місця собі знайти не могла. 

一 Я цими вихідними йду на день народження. Доньці моїх університетських  друзів виповнюється п’ять, і мене також запросили, 一 повідомляю Ігорю п’ятничним ранком, коли мені вдається його зловити вдома.

Він застигає у дверях, так і не встигши вийти. Повертає до мене голову з нечитаним поглядом й киває. А мене ніби кип’ятком ошпарили. Уся образа, що накопичилась за це тиждень застилає мені очі, й я зриваюсь з місця, промовляючи йому у спин.

一 І це все? 一 Шиплю. 一 Більше нічого не хочеш мені сказати?

Він спокійний ніби удав, а мене ще більше від цієї спокійності розпирає.

 一 А я маю щось казати? Ти не ув’язнена. Ти вільна людина, хочеш 一 йди.

一 А ти до неї підеш? 一 Виривається з моїх вуст надто швидко. Я тільки зараз розумію, що сказала це. Не хотіла згадувати про ті повідомлення, але його фото з іншою жінкою досі стоїть перед очима. 一 Я не помиляюсь?

一 До кого “до неї”? 一 Промовляє він з такою тяжкістю в голосі, ніби увесь світ звалив на нього свій тягар. 一 Що ти вже собі встигла навигадувати?

一 Ну звісно, 一 шепочу ніби сама для себе, але всередині мене бушує вогонь. Добре було б, якби мій внутрішній вогнегасник працював як треба, але ж ні. 一 Звісно навигадувала…

一 Поліна,  я тебе не впізнаю останнім часом, 一 він кладе свій дипломат на стіл, посуваючи ним вазу з квітами. 一 Що таке? Для чого тобі всі ці безпідставні звинувачення? Я хіба дав тобі привід думати, що у мене є інша?

一 Ти дав мені привід думати, що наш шлюб приречений. Що мені ще думати?  一 Карбую кожне слово, дивлячись йому у вічі. 

За увесь цей тиждень я подумки розлучилась вже разів зо двадцять. Я встигла обдумати всі моменти, які нас пов’язують, та кожну з тих, які нас розділяють. 

Я втомилась. На мене багато навалилось. Мені хочеться зникнути. Не бачити його оманливого співчутливого погляду, бо це все фікція. Ігорю не вдалось зманіпулювати мною цього разу, я не прибігла до нього просити пробачення за свою поведінку. Бо нема мені за що вибачатись. 

一 Тобі потрібен спеціаліст, 一 він підходить до мене, й кладе руки на плечі. Я смикаюсь. 

Коли це сталось? Коли мій чоловік став мені байдужим? Після чергової невдачі стати матір’ю? Після того вечора? Після отриманих фото? Чи значно раніше? Чому я упустила цей момент?

Він вміло маскує відсутність відповіді під турботу про мене, а я чомусь це дозволяю й, опустивши руки, розумію, що мій спалах зайвий. Зараз він не дасть мені жодної відповіді. Бачу, що готувався, що ретельно підбирає слова. 

一 Так, звісно 一  це ж я ненормальна, 一 резюмую,  підтискаючи губи. 

Прикро.

一 Ліно,  я не кажу, що ти ненормальна, 一 тихо промовляє Ігор, наче не з дружиною,  а з малим дівчам спілкується. 一 Я кажу, що ти себе виснажила настільки, що шукаєш підступ там, де його немає. Я ж пропоную тобі вихід та підтримку.

一 Таку ж як і увесь цей тиждень? 一 Моє звинувачення чітко прослідковується у голосі і я сьогодні не бажаю його приховувати.  一 Мовчати чи удавати, що мене немає? І тільки перед іншими грати зразкову сім’ю? Це не підтримка, Ігоре, а знущання. 

一 Я дав тобі простір. Дав можливість побути з думками наодинці. Давай я знайду хорошого психотерапевта. Всього декілька сесій й ти помітиш, що стане краще.

Тихий голос проникає у підсвідомість, нашіптує мені, що це може бути правильним рішенням. Але коли один лікується, а інший топчеться на місці 一 навряд чи це можна назвати допомогою.

Але у одному Ігор має рацію 一 я не витягну більше. Надто багато емоцій, надто багато болю від невиправданих очікувань.

一 Піди, 一 залишає він короткий поцілунок у волоссі, промовляючи.  А коли я підіймаю на нього погляд, чоловік уточнює. 一 Піди на день народження. Розвійся, розслабся. Може тобі стане полегшає. Не варто було закриватися вдома увесь цей час. Я не заперечую…

一 Але й зі мною не підеш? 一 Це була чистої води маніпуляція. Я знаю, що не піде 一 ніколи не йшов і у цій ситуації не робитиме винятків.

一 Ні, 一 видихає, а слідом і відсторонюється. 一 Не піду. Мене не буде у місті на вихідних. На одній з філій проблеми, треба поїхати 一 раніше середи не повернусь. Але ти себе не обмежуй. І подумай над моїми словами.

Він цілує мене в лоб, залишаючи на мені ледь відчутну вуаль свого запаху і йде. Не бачить, як розчаровано вигинаються мої губи, не бачить пустоти в очах, бо не хоче бачити.  

На філії проблеми. Аякже. Зате  сім’ї проблем нема, бо це ж я істеричка, а не він зрадник. 

Але чомусь я впевнена, що їхатиме він туди не сам, а з Катериною.

Цікаво, що вона Сергію каже? Що робоча поїздка? Огидно.