Глава 10

Цього разу будинок зустрічає мене тишею.  Вона тисне на мене не більше ніж відчуття провини, яке осідало на  плечах.

Відчуваю, що Ігор крокує слідом. За всю дорогою додому він жодного слова мені не сказав. Та й я не сильно горіла розпочинати діалог. 

Все було майже так само, як я і залишала: на столі пляшка віскі та три склянки, чийсь залишений піджак та спогади, котрі переслідуватимуть мене ще довго. Але ж, нічого страшного не сталося, щоб я так сильно побивалась. Однак, коли на тебе тисне здоровенний боров, а єдине, що ти можеш зробити це сподіватись, що нещасні троянди його зупинять 一 малоймовірно, що ця картина швидко зникне з очей. 

一 Їх немає, 一 спостерігаючи за тим, як я оглядаюсь, хрипко говорить Ігор. 

一 Я й не шукала, 一 ніяково смикаю плечима, бо не знаю, що варто казати. Взагалі, я очікувала від чоловіка бодай якоїсь підтримки, але все, що я отримую лише важкий погляд.

一 Поговоримо? 一 Присідаючи на краєчок дивана, Ігор складає руки на грудях. 

一 А є про що? 

一 Як мінімум про те, що сталось, 一 видихає він. 一 Як максимум про те, чому той так поводився, ніби мав на тебе якісь права?

“Той” 一 це він про Давида? Єдине, що цікавить мого чоловіка, після того, як один з його “партнерів” мало не згвалтував мене у наші ванні, це чому Давид поводився так по-свойськи зі мною.

一 Що відбувається? 一 Питаю його, хоча в моїй голові зараз безліч слів крутяться. Я не це хочу запитати. Не це питання рветься з мене, але якщо я хочу уникнути грандіозного скандалу, то треба починати правильно.

一 А що відбувається? 一 Сердито перепитує Ігор. 一 Нічого ж, правда? Моя дружина бозна-що надумує про мене, прямо звинувачує мене у сутенерстві та тікає до малознайомого чоловіка, котрий навіть не розібрався ні в чому, з наскоку розквасив мені обличчя. То що відбувається, Ліно? Може це ти мені розповіси?

一  Давид не малознайомий чоловік. Він брат Кіри і ти це прекрасно знаєш. 

Не витримую, зриваюсь на крик. Чому в кінцевому результаті після всього, що я пережила за сьогоднішній вечір, я ще й винною залишилась?

一 Так, знаю. А ще я знаю, що це щеня ще в минулому на тебе слину пускало. Що,  не так було?

Мене трясе і здається з кожним його словом, я все більше перестаю контролювати своє тіло. 

一 Який сенс говорити про те, що було в минулому. Ми були молоді. Все пройшло і його почуття також.

一 Облиш, мила, 一 їдко промовляє чоловік, саркастично обрамляючи останнє слово. 一 Сьогодні мені так не здалось. Це до нього ти ходила? Це з ним ти сьогодні була?

一 Так, з ним, 一 кричу йому у відповідь. 一 Так, і йому я подзвонила, коли твій дружок мене у  нашій ванній затискав. Йому, бо в тобі я не бачила захисту, задоволений? Ти хоч щось зробив з ним за те, що він до мене домагався? Зробив? А я скажу тобі! Ти палець об палець не вдарив. І не кажи мені, що все не так. Я бачила тебе. На тобі ні подряпини не було. Боягуз. За гроші свої злякався? А як же я?

Господи, з мого рота вилітали слова одні жахливіше інших, однак я більше не могла стримуватись. Ми не посварились в будинку Кіри, бо тоді б це означало, що ми всім  би показали, що не все так ідеально в сім’ї Зимченко. Й так зганьбились перед ними. 

А зараз з мене ніби запобіжник зняли. Я говорила й говорила, не спромігшись зупинитись, поки не почула звук битого скла, а коли побачила занесену Ігореву руку 一 зупинилась.

Невже він готовий мене вдарити?

一 Ти… 一  промовляє  він крізь зціплені зуби. 一 Бляха, присягаюсь, якщо ти не закриєшся…

一 То що? 一 Гордо задираю голову догори. Таке відчуття ніби я втратила увесь свій страх. А може це просто шок. Я раніше не дозволяла собі подібного, намагалась догодити йому, і де ми зараз? 一 Удариш мене? Так бий! Дороби те, що не зробив твій “партнер”.

Я дивлюсь, як емоції на його обличчі змінюють одна одну. Чого гріха таїти на мить я повірила у те, що він дійсно застосує до мене фізичну силу, але Ігор нічого не робить. Навпаки, він опускає руку й робить крок назад, а потім, відвертаючись від мене тягнеться за іншою склянкою та пляшкою з алкоголем. 

一 Не вийде в нас сьогодні розмови, я бачу, 一 хмикає він.

一 Якби ти мене не звинувачував у незрозуміло чому, то може б вийшла, а так я не бачу причин з тобою розмовляти.

一 Твої друзі на тебе погано впливають, 一 видає Ігор. Він  так і продовжує стояти до мене спиною. 一 За декілька годин встигли накрутити тебе проти мене.

一 Це не вони роблять, а ти, 一 констатую видихаючи. Сварка закінчилась так стрімко, як і почалась. 

Я стою посеред свого дому, дивлячись на чоловіка, котрий ще вранці казав мені, що ніби любить, а зараз не впізнавала його. Розчарування приходить несподівано. І сьогодні я в цьому нарешті переконуюсь.

А може вони мали рацію? А може ми з Ігорем не така то вже й гарна пара? Ми мало чим схожі на сім’ю. Дітей у нас немає,  все, що є у нашої сім’ї завдяки йому. Я залежна від чоловіка у всіх сенсах цього слова. Навіть працювати стала неповний робочий день, щоб йому було комфортніше, щоб бачив завжди поруч з собою щасливу та задоволену дружину, а не втомленого працівника…