Глава 5

一 Давиде, ми з тобою друзі, але я не стану обговорювати своє життя з Ігорем, 一 твердо запевняю його, дивлячись прямо у вічі.

一 Я не наполягатиму, 一 підіймає руки догори чоловік. 一  Але моя думка щодо нього не змінилась. Ти нещаслива в шлюбі з ним. І та розмова була її доказом.

Від його слів повітря спирає. Я опускаю погляд, паралельно прикриваючи губи руками. 

一 І що з того? 一 Кажу надто різко. 一 Відсутність дітей — не кінець світу. Сьогодні немає, завтра 一 є. Дав, це вже не дружня розмова.

一 Гаразд, ти маєш рацію, 一 вдихає, але я бачу, що він не все сказав. 一 Не зараз.

Не зараз. Не з ним. 

一 Ваше м’ясо, 一 велика таця обережно опиняється в зоні мого погляду, а офіціант, який приніс його, не затримується біля нас. Хлопчина лише уточнює чи потрібно налаштувати гриль, але отримавши негативну відповідь, швидко залишає нас на одинці.

Давид, який до того буравив мене поглядом, змінюється в обличчі, і натягнувши на себе безтурботну посмішку, приймається за приготування. 

Але момент втрачений. Або ж зіпсований. Це як з якого боку глянути.

一 Надовго прилетів?

Дивлюсь, як він працює з м’ясом —  вміло та впевнено. Раніше Давид таким не був. Зараз я бачу, що він дійсно став доросліше.

一 Поки не можу сказати точно, 一 знизує плечима, кидаючи на мене мимовільний погляд, а після посміхається. 一 Вже набрид? Ніби ще не мав би  встигнути.

一 Звичайна цікавість, 一 відмахуюсь від псевдозвинувачення. 一 У справах чи відпочити?

一 Поки займатимусь робочими питаннями — відпочину.

М’ясо зашкварчало, як тільки Давид поклав його на гриль. Я потягнулась за склянкою води. Багато  про що хочеться його розпитати, але я не значи чи маю на це право. Та Давид не загострює увагу на тиші, він повністю зайняти приготуванням їжі.

一 Після м’яса поставлю овочі, 一 прикриваючи кришку, мовить він.

Я киваю, і лише змінюю позу, бо сиділа довгий час на одному місці, а це  не зручно.

一 Я собі трохи не так уявляла нашу зустріч, 一 з напівсміхом кажу йому, і ловлю здивований погляд Давида.

一 Краще чи гірше?

一 Не так ніяково, 一 раціональна частка мене підказувала, що не все так погано. Давид, якщо не рахувати невдалу розмову про мою сім’ю, не зачіпав незручних тем. 

一 Ми декілька років не бачились, навіть не спілкувались, 一 розмахуючи лопаткою, Давид хитро мені посміхається. 一 А враховуючи те, як ми розійшлися, то я взагалі здивований, що ти наважилась на цю зустріч.

Я усміхаюсь, дивуючись його висновкам. Я увесь час сподівалась, щоб хлопець не тримав на мене образу, а тут його пропозиція, та ще й відразу після прибуття додому…

一 Ти не чужа мені людина, 一 просто кажу йому, підійшовши ближче.

一 Твій одяг вбере в себе запах диму, 一 попереджає Давид,  слідкуючи за моїми діями. 

一 Ти думаєш, якщо я сидітиму за два метри, то цього не станеться? 

Чоловік хитає головою у відповідь на мої слова, а потім обертає руку навколо моєї талії, пригортаючи до себе. Я відчуваю його губи у моєму волоссі, але на щастя Давид швидко розуміє, що це було не зовсім доречно.

一 Є ймовірність, 一 посміхається він. 一 Я просто кажу тобі про свої думки, не більше.

Про думки в нашому випадку варто говорити обережно. Чотири роки ми не спілкувались… Ці є чотири роки мали б віддалити нас одне від одного. Тому розмова зараз ніби ходьба по тонкій кризі — ніколи не знаєш, де саме піде тріщина. 

Давид вміло смажить м’ясо, час від часу перевертаючи, а після вже ставить овочі, для того аби ті теж  трохи пропеклись. Все як і колись. Він бере на себе основну частину роботи, а мене просить лише розповідати про Україну.

Насправді якими б близькими ми не були в минулому, але зараз я відчуваю між нами прірву. В яку Давид хоче стрибнути. Але можна не дострибнути, й зламати ту крихку нитку розуміння, яка пов’язувала нас наразі. 

Наша зустріч затягнулась на добрих п’ять годин. Давид, на щастя не підіймає незручних тем, і все більше розповідає про життя в Америці й лише час від часу розпитує про когось з наших спільних знайомих. 

В момент, коли він розповідає про черговий фак-ап, котрий стався з його напарником, я чую легку вібрацію, котра розходиться по столу.

一  Вибач, 一  кажу, й тягнусь за телефоном, й відвертаючись від нього, промовляю. 一  Слухаю.

一  Привіт, ти ще на зустрічі? 一  Чую невдоволений голос Ігоря, а слідом і глухий стук.

一  Так, 一 кидаю краєм ока погляд на Давида. Чоловік намагається не так явно спостерігати за мною, але йому це поки що погано вдається. 一 У тебе щось трапилось?

一 Ні, 一 говорить він поспішно, але слідом звучить пригнічене: 一 Так. Треба, щоб ти приїхала.

一 Зараз буду.

Скидаю виклик й повертаюсь до Давида. Чоловік уважно стежить за мною тому я не встигаю відкрити рота, як він каже мені:

一 Та я вже зрозумів, можеш не пояснювати. Чоловік? 一 питає він, а я лише киваю, й відкриваю додаток для того, щоб замовити таксі, що теж не залишається непоміченим Давидом. 一 Я відвезу тебе.