Глава 3

一 Ви сьогодні зустрічаєтесь? Нагадай-но мені, 一 Ігор намагається зав’язати краватку, вдивляючись у відображення в дзеркалі. Але я прекрасно бачу, що дивиться він не на себе, а на мене. Спостерігає за розслабленою позою, яку я йому демонструю. Знаю, що йому подобається таке видовище.

一 Так, 一 потягуюсь в ліжку, коли його пальці торкаються моєї ноги.  Він погладжує її,  а слідом залишає легкий поцілунок, підіймаючись все вище поки не опиняється прямо перед моїм обличчям.

一 Що ти робиш? 一 хриплю, витягуючись. 

一 Хочу створити собі настрій на увесь день, 一 розтягує слова Ігор, нахиляючись ближче до мене.

 一 В тебе добре виходить, 一 кажу я, а всередині щось неспокійно колотиться. Обурююсь думкою, що цей настрій для нього, а не для нас. 

一 Подобається коли ти така  розніжена, 一 каже він, не поспішаючи. Він гладить мене ніби вперше. 

Але мені хочеться більшого. Бажання відчути його ніжність бере наді мною верх і я тягну чоловіка на себе, цілуючи. Він не опирається, але бачу, що йому не подобається моя ініціатива. Він навіть в поцілунку полюбляє бути головним.

一 Хочу відчути тебе, 一 шепоче мені прямо в губи, й не соромлячись прикушує верхню. Ось так просто. Всього три слова, однак не ті, котрі б мені хотілось почути зрання. 

Не те щоб я не звикла. Просто, здалось, ми вчора добре посиділи. Він розслабився і… І кого я обманюю.?

一 Не те щоб  я відмовлялась… 一 говорю йому в губи. 一 Але ще хоч десять хвилин і ти точно запізнишся.  

Ігор кривиться, наче я не про роботу нагадала,  а змусила його з’їсти лимон.

一 Сьогодні ми продовжимо, 一 не питає, а констатує. І знову цей наказовий тон. Чоловік відсторонюється від мене, встає з ліжка й повертається до дзеркала, поправляючи комірець. 

Раніше він подобався мені. Такий чоловік, знає чого хоче від життя і яка жінка має з ним це життя розділити. Однак зараз… Зараз я хочу ніжності… Хочу турботливого чоловіка, який почне ранок не зі слів: “Хочу тебе”, а зі слів: “Доброго ранку, кохана”. 

一 Повернешся вчасно? 一 Питаю я, спостерігаючи за його зборами. Ігор на мить завмирає, повертається до мене, але в ту ж секунду хитає головою й продовжує щось шукати. Мені здається, що він хоче сказати щось важливе, але стримується. 

一 Побачу, як закінчаться переговори. Якщо ці люди погодяться вкластись в наш бізнес, то обіцяю тобі незабутній вечір.

一 А раптом ні? 一 Знаю, що таке питати не варто було, однак слова вирвались з мене раніше, ніж я встигла їх обдумати. Провина відразу проступає на моєму обличчі, і я поспішно підіймаючись, й загорнувшись у простирадло, додаю. 一 Пробач. Це все мій негативний погляд на життя.  Я вірю в тебе й у твої здібності. Бажаю тобі успішного дня.

一 Нічого, 一 відмахується Ігор, але дає себе поцілувати, навіть на мить захоплюється трохи більше ніж планувалось спочатку. 一 Я наберу тебе пізніше, гаразд? Ти теж не затримуйся. 

Я киваю йому, а Ігор ховається за дверима. І мені залишається лише винувато підібгати губи. Таке відчуття, ніби він просто втік. Трясця, треба було думати, що говорю. Він старається заради нашої сім’ї. Але ж минулі переговори закінчились погано. Мало хто вірить в його ідеї. Чесно кажучи, я й сама вважаю їх доволі ризикованими, але казати цього Ігорю не збираюсь. Навряд чи він зрозуміє мене. А псувати  відносини ще й через бізнес  я не збираюсь. У нас і без цього було безліч причин…

З важким зітханням, я  переводжу погляд на годинник, помічаючи, що вже далеко за дев’яту. Мені теж не завадило поспішити. Давид казав, що чекатиме мене з самого ранку, а я не збиралась змушувати його чекати, хоч і хвилювалась перед зустріччю з ним. Все-таки багато часу пройшло з нашої останньої зустрічі.

Сподіваюсь сьогоднішня пройде на позитивній ноті…