Глава 2

Повідомлення з невідомого номера приходить в той момент, коли ми з Ігорем нарешті змогли вибратись за місто. Щоправда, поїздка була до його друга та компаньона, але це все ж краще ніж нічого.

Натискаю на віконце непрочитаного повідомлення в месенджері і посмішка одразу проситься на обличчя.

💬 14:40

Давид: 

“Привіт, красуне. Це Давид, пам’ятаєш такого? Ми домовлялись про зустріч. Я тут розпитав знавців хороших місць, і мені порадили “Козацьку булаву”, кажуть там гарна локація і все на відкритій місцевості. Пам’ятається, ти колись полюбляла природу.”

Не встигла я дочитати перше повідомлення, як одразу же отримала наступне.

💬 14:40

Давид:

“Що на це скажеш?”

Він й досі пам’ятає, що я не люблю пафосні ресторани та надаю перевагу спокійним місцям. Мурашки вмить пробігають тілом. Але Давиду дали добру пораду, “Козацька булава” дійсно була хорошим вибором.

💬 14:41

Поліна:

“Мені подобається.” 

Надсилаю і, заблокувавши телефон, намагаюсь вслухатись в розмову, на якій зосереджений мій чоловік.

Ігор навіть не помічає мене, він повністю поглинений роботою цифрами та новими людьми, яких він хоче залучити в якості інвесторів. Тому, посидівши з ними ще хвилин десять  я, перепрошую і йду з-за столу. Не треба було з ним їхати. Тут немає нічого, що було б мені цікавим. Навіть дружина Сергія, партнера Ігоря, працювала разом з ними, тому й вона вільно спілкуватися з на спільні теми. А мені тут навіть поговорити було ні з ким.

Тому знову дістаю телефон, відкриваю переписку з Давидом і набираю повідомлення.

💬 15:00

Поліна:

“Твої знавці хороших місць — це часом не Кіра?”

Друга галочка миттєво з’являється та набуває темно-синього кольору. 

💬 15:00

Давид:

“ За кого ти мене приймаєш?”

Читаю з тією інтонацією, що й потрібно. А потім відразу же приходить наступне повідомлення, яке змушує мене засміятись. 

💬 15:01

Давид:

“Звісно, що Кіра”.

Я підіймаю погляд і ніби вперше роблю вільний видих.

Оглядаюсь чи ніхто не бачив. Стою собі, спершись на перила й посміхаюсь до телефону, ну точно за неадекватну приймуть.

💬 15:05

Поліна:

“Коли хочеш зустрітись?”  

Надсилаю нашвидкуруч, а потім вирішую повернутись. Не гарно виглядатиме, якщо я залишу чоловіка надовго самого.

一 Все нормально? 一 питає мене Ігор, як тільки я займаю місце поруч з ним. 

Я киваю, легко посміхнувшись, а чоловік, підносить мою руку до губ та залишає на ній ніжний поцілунок. 

Ігор хороший чоловік. От зараз дивлюсь на нього, та його партнера і мимоволі порівнюю їх. Сергій не ставиться до Катерини так, як це робить Ігор. Він, навіть коли зайнятий справами знаходить час для мене, хвилюється.

Мені напевно пощастило зустріти його. А те, що дітей немає… Так це поки що. Я вірю, що згодом у нас все вийде. Варто лише відпустити ситуацію, як каже Кіра, та почати жити своє життя.

一 Ми недавно їздили відпочивати,  一 замріяно каже Катя, потягуючи свій апероль. 一 Сонце, море, пляж…

一 І я, який згорів на сонці, 一 завершує за неї розповідь Сергій

一 А я казала тобі, що варто користуватись сонцезахистом, 一 журить вона чоловіка, а потім повертається до Ігоря. 一 А ви не хочете кудись поїхати? Відпочити, там…  Кісточки погріти.

Я кидаю погляд на Ігоря, а він лише ніяково намагається вміститись на кріслі, хоча до цього моменту йому, здавалось, було комфортно.

一 Не цього сезону, 一 посміхається він і міцно стискає мою руку, спостерігаючи за моєю реакцією. Я розчаровано пирхаю. Але чому  я дивуюсь? Чого очікувала? Він не кине свої справи. А їхати самій немає сенсу. 

Чую, як вібрує мій телефон, сповіщаючи про вхідне повідомлення. Хочеться потягнутись за ним, бо сподіваюсь, що воно від Давида. Його приїзд став ніби ковтком свіжого повітря для мене.

Бо, нарешті, бодай щось нагадуватиме мені про мене колишню. Про ту безтурботну дівчину, яка не хвилювалась про те, що не може народити. Про ту, єдиною проблемою якої було те, чи відпустить її батько на дискотеку. Про ту, для якої випити кави на лавочці в парку з близькими людьми було важливіше за нудні пари. Ту,  яка ще не було обтяжена статусом та обов’язками.

Тому без задньої думки витягую телефон для того, щоб прочитати коротке повідомлення від давнього знайомого.

💬 15:36

Давид:

“Хочу якнайшвидше. Але альтанка заброньована на суботу. Я буду там після одинадцятої години, тому як матимеш змогу 一 приходь,  буду радий бачити.”