Глава 1

І знову одна смужка. 

Одна клята смужка на третьому тесті. Пора вже прийняти той факт, що і цього разу в нас не вийшло. 

Ігор, скоріш за все, знову ніяк не відреагує. Це не його мрія мати дітей. Йому важливо чи не впали в ціні його акції. Але мені боляче, що я не змогла завагітніти. Вкотре.

І знову сльози застилають очі. Вже не можу себе стримати, плачу, сідаючи на бортик ванної. Затуляю собі рота рукою, щоб не видати ні звуку, не дивлячись на те, що в домі немає нікого.

Пора вже визнати, що все те лікування, яке ми з чоловіком проходимо 一 марне. 

Він  здоровий, я теж. А діток немає.

Збоку чую вібрацію телефону. Й перевіряти не треба, я знаю хто мені може телефонувати, хто разом зі мною переживає всі мої невдачі.

一 Нічого, 一 я натискаю на вхідний відеодзвінок і показую білу смужку прямо в екран.  一 Я пуста, Кір.

一 Полю… 一 вона зводить брови в співчутливому виразі, але все одно говорить. 一 Ти знала, що так буде. Не було жодних симптомів. Навіть для затримки ще рано. 

一 Я знаю, 一 шепочу, схлипуючи, а потім важко випускаю повітря з легень. 

一 Зачекай ще трохи, 一 пригладжує своє волосся жінка, але не випускає мене зі свого поля зору. 一 Вмов Ігоря на відпустку. Летіть в теплі краї, розслабтесь. Може там у вас щось і вийде.

Кіра залишилась моєю єдиною подругою. Разом з дитячого садочка, з одного горщика. Ми разом пройшли і Крим, і Рим, залишившись друзями.

一 Ти ж знаєш, що зараз не найкращий час, 一 виправдовуюсь за нас з чоловіком. 一 В нього важкі часи і він не може дозволити собі довгу відсутність.

一 Наплювати на роботу він не може, а на бажання дружини народити дитину може? 一 Вкотре закотила очі дівчина, наголошуючи, що поведінка Ігоря їй не подобається. 

Ще з моменту нашого знайомства Кіра намагалась втовкти в  мою голову, що ми не пара. Ігор тоді зустрічався з дівчиною з нашої паралелі в університеті, а коли мене зустрів 一 кинув її. Подруга ще жодного разу не втратила нагоди нагадати мені, що він не надійний. 

一 Кір, 一 втомлено прошу її, натякаючи, що в мене немає бажання слухати, як вона відгукується про мого чоловіка.

Бачу, що вона хоче ще щось сказати, але чомусь стримується. Потім чую якийсь дивний звук, що лунає зі слухавки. Ніби подруга в кімнаті не сама. 

Може це дійсно було так. Клята моя голова. А я взяла і сходу вивалила на неї свої проблеми. Треба вміти тримати язик за зубами. 

一 Дай сюди, 一 владно наказує знайомий, але давно забутий мною голос. Голос її брата 一 Давида.

Бути цього не може. Його не має в країні. Не було принаймні до цього моменту. Він поїхав. Налагодив своє життя за кордоном і повертатись не мав. Він вже давно не згадував про моє існування. Не давав жодної вісточки.

一 Я не думаю, що це хороша ідея, 一 невпевнено каже йому подруга, продовжуючи тримати екран так, щоб ні часточки його обличчя не було мені видно.

一 Я не питаю, що ти думаєш. Я кажу тобі дати мені телефон, 一 від впевненого тону моє серце пропускає удари.

Воно б’ється об грудну клітку з шаленою швидкістю. Ми з ним давно не розмовляли. З моменту його зізнання. Після моєї відмови я його уникала. Не хотіла робити боляче, хоча Давид, здавалось, не сильно щодо цього переживав.

Соромно, що хлопець став свідком мого скиглення. Адже я не так собі уявляла нашу зустріч після стількох років розлуки. 

І байдуже, що це всього лише телефонний дзвінок. Мої червоні очі та розпухлий ніс було добре видно. Принаймні я бачу всі недоліки, а отже і він також помітить.

一 Привіт, красуне, 一 він з'являється на екрані замість Кіри.

Все такий же гарний, усміхнений. Коротка стрижка йому личила більше ніж довгі пасма. Зараз він схожий на чоловіка, якого зображали на обкладинках журналів. Широкі плечі навіть не вміщались в екран. 

一 Привіт, 一 звучить ніяково, але нічого не можу з собою вдіяти. Мені й досі здається, що між нами є деякі недосказанності.

一  Все така ж гарна, 一 каже він.

一 Ти перебільшуєш, 一 посміхаюсь, приємно чути компліменти. Вдвічі приємніше, коли їх робить не твій чоловік.

一 Як справи? 一 Бачу, що він не те хотів запитати спочатку, але чомусь стримався.

一 Все добре,  一 нервово веду плечем вбік, а сама продовжую вглядатись в обличчя чоловіка.

Незручна розмова. Спілкуємось ніби ми чужі люди. Але ми й справді чужі, принаймні зараз.

Він виглядає спокійним, і мені стає заздрісно. Я заплакана, розтріпана і втомлена постійною боротьбою з власним організмом.

一 Досі заміжня? 一 Питає він, а потім посміхається і дивиться  так проникливо, що хочеться прикрити очі.

一 Як бачиш, 一 нарешті розслабляюсь і підіймаю праву руку догори, демонструючи дві каблучки.  一 А ти? Давно не чула нічого про тебе. Кіра мовчить наче шпіон. Давно приїхав?

一 Затятий холостяк, Полю. А все завдяки тобі, 一 його погляд не віддає осудом, а голос веселий. Нічого не говорить про те, що він звинувачує мене. Але саме це я чую з його слів. Звинувачення.