Чужа… Ні! – Наша молитва

Поема

Чужа… Ні! – Наша молитва

Друга редакція 02.11.20-01.04.21

Розділ 0 «Післямова»

У серванті на полиці,

Прямо серед поля,

Є шкатулка, мов скарбниця,

З радістю й журбою.

Як згадаю я часи,

Що давно минули,

Дуже боязно мені,

В цій сумній незгоді.

Сталось це посеред поля,

Край морів у тиші,

Чорна хмара як із мгли,

Смуток нам принесла.

Він на чорному коні,

З силою мов у гори,

І з червоними очима,

Скаче… я аж побілів.

Серед страху й смутку долі,

Він прийшов забрать життя.

Доля й слава, раса й воля,

Ось його єдиная мета

Розділ І «Будиночок на щастя»

Тихий вечір у родині,

Грають діти на подвір’ї,

Осторонь ще ходять чаплі,

Усі в радості і щасті.

Дід приніс для нас гостинця,

Гарну з дерева сопілку,

І сказав як до вельможі,

Ось, бери, і грайся хлопче.

Як згадаю цю хвилину,

І побачу цю людину,

Що без страху перед втрат,

Духом сильним зміг встоять.

Розділ ІІ «Початок»

Ранок, тиша і земля,

Вся природа – знов жива,

Та чого ж червоні маки,

Усе поле покрива?

Сунулась за ними хмара,

Хмара з болю і шипів,

Темна як в чорта могила,

Страшна мов пекельний звір.

На її дорозі – щастя,

Всі лани і всі ліси.

Люди, звіри, верби, й годі,

Все, що є на цій землі.

Розділ ІІІ «Я»

Для усіх була незгода,

А  для них – лишень нагода,

Як усім сказати правду,

Чи то так, лише балакать.

Для людей таких як ми,

Треба трохи для весни,

Для тієї, що настане,

Коли сила й воля стануть.

І вернуться в поле квіти,

Прилетять птахи із виру,

Принесуть вони на крилах,

Трохи щастя і надії.

Розділ ІV «Надія»

Ось сиджу я і гадаю,

Що ж такого у цій хаті?

Ні, не стіни й не багаття,

Що дає тепло для бабці.

Є напевно щось цінніше,

Щось душевніше, рідніше,

Любе серцю кожної людини,

Зігрівати душу й серце.

Я ж стою посеред степу,

Заглядаючи в сервант,

Але все ж таки у серці,

Гріє душу щастя край.

Розділ V «Війна»

Страх, журба і все подібне,

Ось усе, що нам дали,

Трохи болю і страждання,

Промовляли: «На, бери».

Кожні ночі й цілі дні,

Чулись крики і  страждання,

Ми ж хотіли лиш бажання,

Щоб усе пішло як мари.

Середмова

Це усе… останній подих,

Перший постріл і кінець,

Нам лишилась лиш сопілка,

Та, яку нам дід приніс.

Розділ VI «Свобода»

Ось стою я серед поля,

Бачу верби і тополі,

І шкатулку у серванті,