Розділ 6

Розділ 6

Альфа теж, як виявилося, пішов подалі від того страшного ритуалу, стояв зараз, спершись рукою об стовбур і опустивши голову. Його сорочка була розстібнута, оголюючи потужні й напружені м’язи, а сам чоловік виглядав втомленим і якимось несподівано беззахисним у своїй самотності.

Айла зробила крок назад, намагаючись не виказати себе і піти геть, але під ногою зрадливо хруснула гілка. Ейнар різко підняв голову, і його золоті очі миттєво знайшли дівчину.

Вони стояли буквально за два кроки одне від одного. Тиша між ними стала напруженою до неможливості. Король Ейнар мав би розлютитися, мав би прогнати її, цю ненависну брудну бродяжку, і він саме й збирався це зробити, але вітер хитнув гілки, і запах Айли вдарив йому в обличчя. О-о-о! Це був запах, який він намагався ігнорувати весь ранок, запах молока, ніжності, сонця і солодкого страху, який хотілося вдихати знову й знову.

Зіниці та ніздрі Альфи розширилися, він випростався, забувши про втому, а його погляд став заміряним і розсіяним, наче він потрапив у полон дурман-зілля.

І в ньому прокинувся Звір, якого важко було стримувати. Ейнар зробив крок до дівчини, повільно, як хижак, що не хоче злякати здобич. Айла ж не могла поворухнутися. Її серце билося десь у горлі від страху і якоїсь солодкої млості. Так, цей перевертень лякав її, але водночас від нього йшла така хвиля сили і дивного чуттєвого вогню, що її ноги відмовлялися втікати.

Чоловік підійшов до Айли впритул. Нависаючи над нею, він жадібно втягнув повітря носом біля її скроні.

— Ти, — прохрипів він. — Моя!

І це говорив не Король Альфа, котрий зневажав розпусну приблуду і гидувався дівчиною, це був хрипкий голос Звіра Альфи, хтивий і владний. Рука Ейнара, тремтяча і гаряча, піднялася до її обличчя, і він торкнувся її щоки. Пальці наче вкололи шкіру, але в той же час це був і дуже приємний і чуттєвий дотик. Ейнар провів долонею по її вилиці, дивлячись на губи дівчини так, наче хотів їх випити, вигризти, відчути смак не лише на своїх вустах, але й усвідомити, чому вони такі бажані. Він схилився ближче, майже торкаючись її губ своїми. Айла заплющила очі, відчуваючи його гаряче дихання на своїх вустах...

— Ейнаре!

Крик Ішкарри пролунав, як грім серед ясного неба, і Альфа відсахнувся, наче його вдарили. Він похитнувся, і оманливість цього дивного моменту зникла, чоловік прийшов до тями. Він різко озирнувся і побачив білу від злості Ішкарру, що стояла за кущами. Вона все бачила.

Ейнар перевів погляд на Айлу. У його очах знову спалахнула ненависть — до себе, до цієї приблуди і хвойди, до своєї слабкості. І він страшенно розізлився на свого Звіра всередині, який бачить бажану жінку в цій страшній служниці.

— Геть! — крикнув він, неначе вдарив батогом приблудну собаку, що неймовірно дратує. — Зникни з моїх очей, хвойдо! Це якісь чари?! Ти спеціально приваблюєш мене якимось духмяним зіллям?! Геть звідси!

Айла перелякалася й кинулася тікати до карети, не розбираючи дороги. Низькі гілки дерев хльоскали її по розпашілих щоках, колючі кущі боляче обдирали ноги, а очі заливали злі та образливі сльози. Не вона підійшла до нього першою! Не вона гладила його щоки гарячими руками! Чому ж він звинувачує її у всьому?! Яке зілля?! Він сам!

Хаотичні думки й образа крутилися в голові дівчини злою і неспинною круговертю, але десь в глибині себе Айла знову й знову згадувала пестливі дотики Ейнара до її щік, його губи, які майже торкалися її вуст...

Коли вона вибігла на дорогу, ритуал вже було завершено, і тепер колеса карети тьмяно світилися червоним, а коні виглядали так, наче в них влили силу демонів, бо їхні очі горіли червоним вогнем, а з ніздрів йшла пара.

Варг наказав Айлі знову лізти на козли, де вже сидів візник. Незабаром повернулися Король Альфа та Ішкарра і зайняли свої місця в кареті. Вершники рушили дорогою, повсякчас озираючись і тримаючи зброю напоготові.

І коли вони проїхали так десь із пів години, і дівчина трохи заспокоїлася, змусивши всі неприємні (і приємні також) думки зникнути з голови, раптом із глибини лісу донеслося довге та тужливе виття, яке змусило Айлу зіщулитися від страху. Вороги зграї були зовсім близько…