Розділ 2

Розділ 2

Незабаром вони вийшли на галявину, і Айла побачила невеликий табір. Кілька суворих чоловіків зі зброєю сиділи біля вогню, але її погляд прикувало не це. Посеред галявини височіла карета. Чорна, велетенська, схожа на рухомий склеп, оббитий залізом. Від неї віяло таким могильним холодом, що трава навколо коліс була вкрита сріблястим інеєм, хоча ніч була теплою, адже надворі стояло літо.

— Агов! Дивіться, що я знайшов! — гаркнув її викрадач, штовхаючи дівчину до світла багаття так сильно, що вона впала на коліна. Чоловіки біля вогнища підвели голови і здивовано поглянули на Айлу.

У цей же самий момент двері чорної карети повільно й зі скрипом, що різонув по вухах, відчинилися. З темряви салону війнуло морозом і запахом плісняви, а на землю ступив чоловік. Він був майже повною протилежністю тому дикому звіру, що привів її. Високий, аристократичний, одягнений у чорний плащ, розшитий сріблом. Його обличчя було блідим, як у мерця, під очима залягли глибокі чорні кола. Здавалося, він тримається на ногах лише силою волі, і кожен рух завдає йому болю.

Але його очі… Вони палали лихоманковим золотом, були яскраво-жовті та злі. Він кинув на Айлу та перевертня, який притягнув сюди дівчину, незадоволений та гнівний погляд, від якого хотілося втекти за край світу.

— Навіщо ти притягнув сюди цю дівку, Варгу? — голос чоловіка був тихим, майже втомленим, але від цього запитання страшний і пошрамований звір втягнув голову в плечі. — Ми поспішаємо. І взагалі, мені не подобається, що ти рискаєш по лісі й залишаєш сліди.

— Я роблю все чисто, мій королю. Жодна з попередніх дівок не зможе розказати про нас. Але цю я не зміг прибрати. Вона вагітна.

Чоловіки біля багаття заворушилися, один із них, наймолодший, навіть охнув здивовано, а Король незадоволено підняв брови.

— Саме тому я і забрав її з собою. Вона буде корисною, мій Альфо, — вишкірився кривою посмішкою Варг, але в його голосі звучав страх. Дивно було спостерігати за здоровенним чоловіком, перевертнем, котрий чомусь страшенно боявся свого короля Альфу. — Нам потрібні робочі руки, адже Трафт загинув, і нам вкрай необхідний слуга. Та й Ішкарра вчора скаржилася, що їй не вистачає служниці. Тож нехай вона, ця дівка, і буде служницею. Шкода, що тіло її вже зайняте і вона вагітна. Але, з іншого боку, це навіть добре, вашим воїнам не буде спокуси гризтися за неї.

У цю ж мить із карети, із-за спини короля, визирнула жінка неймовірної краси. Вона зморщила свій ідеальний носик і поглянула на Айлу з неприхованою огидою та зверхністю.

— Вагітна? — її голос був наповнений презирством. — Трафт хоча би був вовком. А вона з людського племені і смердить гноєм та селом! Ейнаре, накажи Варгу вирвати їй язик, тоді вона точно нічого нікому про нас не розкаже. І хай іде геть!

Але Ейнар мовчав. Він зневажливо роздивлявся дівчину, що стояла на колінах у бруді, тремтячи від страху. Айла наважилася підвести очі й поглянути на головного у цій зграї, на короля Альфу, як його тут всі називали. Їхні погляди зустрілися, і в ту ж мить сталося щось дивне.

Король раптом зробив маленький крок уперед і похитнувся. Його ніздрі розширилися. Він вдихнув повітря глибоко і жадібно, а в очах заблищала така жага,  наче в людини, яка помирає від спраги і раптом побачила джерело в пустелі.

Запах дівчини був дивним. Він відчув його крізь сморід багаття, поту і коней, цей аромат чистого й сповненого енергії життя, що йшов від неї. Він вдарив Альфі в голову, як міцне вино. Біль, що давно нещадно вигризав його зсередини, раптом відступив, заспокоєний цією близькістю. Ейнарові раптом захотілося підійти ще ближче, впасти перед цією дівчиною на коліна, доторкнутися, злизати цей запах просто з її шкіри. Це було дике і майже тваринне бажання, яке раптом злякало його своєю силою.

— Ні! — промовив він.

— Що? — перепитала красуня Ішкарра, глянувши на чоловіка і здивовано піднявши брови.

— Ні, Ішкарро, я хочу, щоб вона залишилася, — Ейнар перевів погляд на Варга, і той інстинктивно відступив назад, опускаючи очі. — Нам справді потрібна служниця. Ти правий, Варгу, воїни не повинні виконувати тієї роботи, яка призначена для слуг або слабаків. Хай їде з нами. Треба прив'язати її магічно, щоб не втекла.

Він знову подивився на Айлу, і в його очах вже не було холоду. Там був страшний голод до того життя, яке вона носила в собі.

— Посади її на козли до Брона, там вона буде їхати, — кинув він, розвертаючись до карети. — І дай їй який-небудь плащ. А також я голодний і хочу їсти, хай приготує що-небудь. Подивимося, чи вміє вона готувати їжу й прислужувати так само гарно, як для когось вміла задирати поділ.

Чоловіки біля багаття розсміялися. Король Альфа повернувся до чорної карети, а за ним, роздратовано гмикнувши, увійшла й жінка, яку він назвав Ішкаррою. Двері карети зачинилися за ними. Айла залишилася сидіти, відчуваючи, що Варг свердлить її спину ненависним поглядом.

— Тобі пощастило, хвойдо, — прошипів він їй на вухо, боляче схопивши за плече і накидаючи на неї важкий та смердючий плащ. — Альфа сьогодні добрий. Але вночі він спить, а я ні. І я теж, можливо, захочу перевірити, чи гарно ти прислужуєш. Вагітність не заважатиме моїм перевіркам. Тепер же приготуй нам що-небудь, бо й справді, хочеться їсти...

Він голосно розреготався і штовхнув її до вогнища.