Розділ 1

Розділ 1

Айла бігла стежиною вже довгий час, але розуміла, що втекти їй не вдасться. Тріск у кущах, тихе підвивання та скавчання страшенно лякали її, але сходити зі стежки вона не наважувалася, адже боялася заблудитися у лісі.

— Ну все, я достатньо накрутив себе, щоб тепер зупинитися і отримати свій жаданий почастунок. Ти пахнеш страхом, пташко. І ще чимось солодким. Мені це подобається. Напевно, ти дуже смачна!

Цей голос, низький і кошмарний, пролунав із темряви, змусивши Айлу завмерти посеред вузької лісової стежки. Холодний піт пробіг спиною, ноги наче вросли у землю. Вона не встигла навіть скрикнути, як із гущавини, ламаючи кущі могутніми грудьми, вистрибнув величезний чорний вовк, чиї очі горіли в ночі двома жовтими вуглинами. Ох, так, хижак довго не нападав на неї, бо він грався!

Звір повільно, з грацією смертоносної і кошмарної істоти, почав змінюватися просто на її очах. Ніч сповнилася вологим та гидким хрускотом кісток, що ламалися і миттєво зросталися заново. Шерсть втягувалася в шкіру, морда скорочувалася, стаючи людським обличчям, і за мить перед нею вже стояв чоловік — оголений по пояс, високий, з покрученим м’язами здоровенним тілом, яке тьмяно поблискувало від поту в світлі місяця.

Він був страшним і водночас прекрасним тією грубою та хижою красою, яка притягує погляд проти волі. Через його око проходив старий, побілілий шрам, додаючи обличчю ще кошмарнішого виразу.

— Не підходьте, — прошепотіла Айла, відступаючи назад повільними кроками, доки спина не вперлася в дерево позаду. Тікати було нікуди.

Чоловік розсміявся, наче загарчав. Він зробив крок, скорочуючи відстань, і безцеремонно вперся руками в стовбур по обидва боки від її голови, замикаючи її в пастку свого гарячого й важкого тіла.

— «Не підходьте»? — передражнив він, нахиляючись близько-близько, і Айла побачила, що він налаштований іти до кінця у своїх забавках. — Ти одна в нічному лісі, кралечко. Тут немає законів людей. Тут беруть те, що погано лежить. Доганяють те, що втікає. І чому це така красуня бродить сама-самісінька вночі у темному й страшному Чорному лісі?

Його погляд повільно й нахабно поповз з її обличчя по шиї до грудей, затримуючись там з неприхованим бажанням і хіттю. Айла відчула себе роздягненою. Так, у своїй уяві перевертень вже роздягнув її, уявляючи все, що під одягом було приховано.

— Я змерз, — прошепотів він, і його груба рука ковзнула по її плечу, грудях, спускаючись нижче. — А ти виглядаєш теплою. Може, зігрієш мене?

Вона заплющила очі, готуючись до найгіршого, розуміючи, що потрапила в пастку, яку сама собі й поставила. Треба було все-таки переночувати десь у якійсь клуні, а вона сподівалася, що встигне до заходу сонця перетнути Чорний ліс і дійти до наступного поселення.

Але раптом рука перевертня завмерла на її животі. Чоловік різко відсторонився, наче обпікся об розпечене залізо. Його ніздрі розширилися, втягуючи повітря, і хтивий вираз на обличчі миттєво змінився гримасою розчарування і злісної насмішки.

— Тьху! — сплюнув він раптом під ноги. — От що значить не щастить від самого початку! Це ж треба було натрапити на зіпсований товар! Ти вагітна, дурепо?

Айла інстинктивно прикрила живіт руками. Як він дізнався? Термін був таким малим, що жодна знахарка в селі не помітила б цього простим поглядом…

— Відпустіть мене, будь ласка, — промовила жалібно Айла. — Прошу вас.

— Відпустити? — чоловік роздратовано розсміявся. — Е, ні. Тепер уже точно не відпущу! Ти повернешся до своїх і розкажеш про те, що в лісі бродять перевертні, а воно нам зовсім не треба! Тому підеш зі мною. Як шкода, що хтось вже встиг посіяти сім’я в цьому полі до мене, — прогарчав перевертень, і в його очах спалахнув небезпечний вогник. — Тобі пощастило, хвойдо. Дуже пощастило. Якби не це, я б розклав тебе просто тут, на моху, і ти б кричала не від страху.

Він грубо схопив її за зап’ястя, боляче стиснувши пальці здоровенною рукою, як кайданами.

— Ходімо. Тілом ти вже не розплатишся, тож будеш відпрацьовувати руками. Нам якраз потрібна служниця! Сподіваюся, ти вмієш готувати їжу. Наш слуга Трафт здох три дні тому, тож місце вільне.

Він потягнув її через хащі, незважаючи на те, що вона ледь встигала переставляти ноги, спотикаючись об коріння...