Розділ 25. Виноград

Розділ 25. Виноград

Марія здригнулася. Вона раптом відчула не просто страх, а справжній жах, що почав обвивати її, наче холодна змія. Боже, куди вона влізла? Дівчина лише краєм вуха чула про страшні інтриги при королівських дворах. Та і коли читала книги, то у всіх сюжетах традиційно й паралельно, під час того, коли головний герой боровся і перемагав своїх ворогів, гинуло чимало другорядних персонажів. О-о-о, правду каже Фрела, вороги у королівських палатах не дрімають.

Марія швиденько схопила шматок хліба і почала жувати, запила ковтком води. Як не дивно, сьогодні на таці знаходилися не лише хліб та вода, як завжди, але й невелике гроно винограду на тарілці. Коли спочатку дівчина його побачила, то навіть здивувалася, але потім подумала, що таким чином король присилає їй десерт зі свого столу. Не інакше, специфічний натяк на те, що вони сьогодні снідали разом. А чому б і ні? Вона стала вже його офіційною нареченою, і можливо, це десь хтось зі слуг врахував і вирішив покращити її харчовий раціон?

Марія кивнула на гроно винограду і запитала у служниці:

— Будеш виноград? Пригощайся.

Фрела вдячно кивнула, взяла ягоду, кинула її собі до рота й почала жувати.

— Ну, і які прогнози, які ставки на мене і на Аграрву? — тим часом запитала Марія, відриваючи ще одну ягоду від грона та відправляючи її до рота. Виноград був дуже смачний: пружна, трохи охолоджена шкірочка луснула в роті, випускаючи соковиту, солодкувату м’якоть, яка розтікалася по язикові, немов стиглий мед. Кожна ягода була ніби спеціально дібрана, ні одна не підгнила, не м’яка. Навпаки, ягоди були холодні, свіжі, соковиті… Дівчина з’їла ще кілька виноградин, одну смачнішу за іншу, й відчула приємне тепло, що розливалося по шлунку.

Фрела відвела погляд і сумно зітхнула. Але потім упевнено промовила:

— Я все одно вірю у вас. Король недарма назвав вас нареченою. І ви зовсім не схожі на мешканців нашого світу. Взагалі ні на кого не схожі. Я трохи розуміюся в мистецтві відчувати людей. Я відчуваю, що ви дуже особлива, сильна і смілива.

Марія невтішно махнула рукою.

— Та де там, навпаки, я дуже закомплексована. Вивчала і читала багато рекомендацій психологів, як побороти ось ці всі комплекси, — торкнулася вона своєї щоки, — але все марно…

— Психо… психо… психологів? — перепитала Фрела, намагаючись правильно вимовити нове слово. — А хто це такі? Якісь ваші маги?

— Можна і так сказати, — посміхнулася Марія.

Вона хотіла розповісти служниці, хто це такі, але раптом відчула нудоту, про яку навіть уже забула тут, у цьому світі. Схопилася за горло, похитала головою з боку в бік, щоб відігнати невеличке запаморочення, та раптом її пронизав різкий, пекучий біль унизу живота. А потім світ перед очима захитався, замерехтів, ноги зрадливо ослабли, у вухах зашуміло.

— Що з вами? — запитала перелякано Фрела, побачивши, що Марія страшенно зблідла.

— Ме… мені погано… Щось не так, — прохрипіла Марія. Спробувала піднятися на ноги і не змогла, похитнулась і впала біля столу на долівку.

— Ох! Боги й богині! — сплеснула руками Фрела і миттєво побігла до дверей. Рвучко відчинила їх і вголос зарепетувала:

— Хто-небудь! Допоможіть! Допоможіть! — голос її прокотився коридорами.

Марія чула якийсь шум, крики, тупіт, голоси — все хаотично змішалося. Навколо неї бігали люди, але вона майже нікого не бачила, тому що повіки раптово стали важкими й сонними. Лежала на підлозі й намагалася пересилити той біль, який краяв її зсередини.

— Що сталося? Відійдіть! — пролунав незнайомий гучний голос. Очевидно, з'явився лікар. Чи як їх тут називають? Напевно, цілитель. — Отрута, — почула дівчина. — Дуже сильна. Схоже на отруєння від укусу астерповської змії. Але деякі ознаки не збігаються. Швидко несіть її в цілительську. Якщо небеса будуть милостивими, то я зможу врятувати її. Час пішов на секунди.

Вже втрачаючи свідомість, Марія раптом подумала, що вона та її дитина небажані не лише для короля, але й виступають перешкодою й загрозою для досягнення своїх цілей багатьом іншим людям при цьому королівському дворі. Тій же Аграрві, наприклад. А можливо, ще якомусь, кого вона не знає. Але вона ще така наївна й довірлива, зовсім не вміє боротися з усіма цими інтригами. Та й звідки взятися такому досвіду? Хіба невеликі суперечки на роботі могли навчити її мистецтву інтриг та капостей?

Дівчина чітко усвідомила, що наступний день може не настати. А потім втратила свідомість…

_______________________

Дякую щиро за підтримку і коментарі ❤️ 

Мій Телеграм-канал: https://t.me/fantassy_worlds