Розділ 24. Аграрва

Розділ 24. Аграрва

Цей день чомусь для Марії був виснажливо довгим, все тягнувся й тягнувся. Вона чекала служницю. Їй було цікаво, чи виконає її прохання король? Яка ж із жінок прийде сьогодні увечері й принесе їй їжу? Фрела чи її зла тітка Гербена? Якщо Його Величність виконає побажання Марії, то це буде великий крок у її безрадісному житті тут, у палаці. Принаймні, і справді, буде з ким просто поговорити. Та й дізнаватися останні настрої та плітки в королівському палаці було вкрай необхідно. Адже дівчина збиралася сформувати план втечі. Слід було елементарно порозпитувати, які в палаці входи та виходи, який розпорядок, традиції…

Дівчина намагалася не думати про короля Рідана. Але думки, які, як завжди, дуже неслухняно аналізують і вивчають щось для тебе цікаве чи важливе, завжди чомусь лізуть в голову, мов настирливі мухи, скільки їх не відганяй…

Король вражав. Боже, він був божественно вродливий! Марія вже давно помітила, що вродливі люди впливають на неї особливим чином. Якщо знаходилися поруч, то вони ставали одразу неначе головні, важливі, а вона — завжди нікчемна й другорядна. Звичайно, цього не можна допускати навіть у думках. Всі люди особливі й важливі по-своєму. Бо кожен із них — це цілий всесвіт зі своїми думками, емоціями, настроями, стилем і смаком. Але відчуття меншовартості, яке шліфувалося в житті дівчини роками, не полишало її… Особливо поруч із таким вродливим чоловіком… Чорт, і вона вагітна від нього! І вона знає, який він у ліжку! Думки полізли зовсім у непотрібному напрямку. Дівчина згадала, як у певні моменти у снах він був неймовірно ніжний. Так, це було рідко, але було… Тьфу! Про що вона думає?! Втікати треба звідси, від цього ненависного короля й непотрібного їй нареченого! Отак треба думати!

Ясно, що він злиться. Вона, Марія, і типу його наречена, зовсім негарна. Ще й ця родимка!

Чорт. Знову не те! Марія почала налаштовувати себе на войовничий лад. Вона сильна й смілива! І все витримає! Вона ще покаже цьому зарозумілому типу, які бувають дівчата з чужих світів! Чужа кров? Так! В ній тече чужа кров, яка має потужну силу, адже навіть пророцтво обрало її! Та вони всі повинні їй руки цілувати й на коліна перед нею падати, дякувати, що вона вагітна від цього пихатого монарха! Безплідного, до речі! Лише завдяки ритуалу й їхній чортовій магії йому вдалося зачати спадкоємця! А він ще пику свою відвертає! Зараза! Покидьок! Негідник!

Марія добряче себе накрутила і зрозуміла, що досить. Вона якось виживе тут, головне, щоб Фрела прийшла, а не та бабела, її тітка…

— Вечеря! — раптом пролунав знайомий дзвінкий голос, і в кімнату, несучи тацю з наїдками, неначе за бажанням Марії, зайшла Фрела.

Марія страшенно зраділа, але намагалася не подати вигляду, бо зрозуміла, бо якщо зараз посміхнеться, то зарепетує на все горло від щастя. Боже, як мало треба для щастя! Просто побачити поруч приємну і добру людину! Відчути, що ти не сама.

Фрела поставила тацю на стіл і сіла на табуретку поруч із Марією, змовницьки й з натяком озирнулася на двері, стишила голос і сказала:

— Дякую, що взяли мене своєю особистою служницею! Для мене велика честь прислужувати нареченій самого короля! Мені коли передали наказ від самого Його Величності, то я мало до стелі не стрибала від радості! А тітка була зла, як павучиха! Бігала щойно біля мене колами на кухні, поки я накладала для вас їжу, і сварилася. А знаєте, чому? Вона з прихильниць із того кодла, що підтримує Аграрву!

— Аграрву? А це хто? — здивувалася Марія. Вона вперше чула це ім’я.

— Це фаворитка Його Величності, — пояснила Фрела, а в Марії чомусь зовсім зіпсувався настрій, коли почула це. Фрела ж розповідала далі. — Моя тітка давно служить їй, тому, як і хазяйка, одразу ж вас незлюбила! Сьогодні Аграрва знову влаштувала істерику, — прошепотіла служниця, злегка скривившись. — Ця жінка — справжня мегера! А головне, вона дуже впливова. Всі думали, що саме вона стане нареченою короля Рідана, а потім і королевою, я вже вам казала. Її дядько входить до Таємної Ради, вона з дитинства виховувалась при дворі, і що вже там приховувати — вона багато років була серед фрейлін при дворі, а всі вони... ну, тут, думаю, не потрібно пояснювати… Вони ходять вночі до чоловіків, які їм платять чималі гроші. Так тут заробляють деякі фрейліни. І мистецтво зваблення ця жінка опанувала давно і дуже майстерно…

Марія кивнула, і настрій пішов у мінуси! Чомусь і ім’я коханки короля, і згадки про неї дуже почали дратувати. Зрозуміло, чому. Хоч-не-хоч, Аграрва — суперниця!

Марії було неприємно навіть чути це ім’я. Аграрва. Це слово звучало, мов отрута, мов загроза, щось схоже до змії, до барабанів, до небезпеки…

— І ось вона ходить зараз роздратована, мов розлючена левиця, — продовжувала Фрела. — Адже це пророцтво і ваша поява тут, біля короля, перекреслило всі її амбіції. Вона не може повірити, що якась бідна чужинка, рабиня з неясним минулим, оселилася в покоях поруч із Його Величністю. І ще ця вагітність...

— Але ж я не просила і не хотіла цього, — сказала Марія. — Не я обрала цю роль.

— Аграрва не думає про це, — Фрела махнула рукою. — Вона... Кажуть, що попередня жінка, вагітна, та, що померла, так от, ходять чутки, що Аграрва мала до того стосунок. Може, не своїми руками, але... Вам слід бути дуже обережною! При дворі чимало людей, які бажають вам смерті…