Розділ 18. Трохи про пророцтво

Розділ 18. Трохи про пророцтво

Як не дивно, Фрела повернулася швидко, швидше, ніж Марія встигла довечеряти.

Два сонця вже, очевидно, остаточно закотилися за горизонт, бо в кімнатці Марії запанував морок, а тьмяне світло магічного маленького світильника з-під стелі відкидало м’які тіні на стіни. Двері до кімнати Марії прочинилися, і прослизнула Фрела, трохи збуджена, з розтріпаним волоссям і з очима, які аж сяяли від нетерплячої цікавості. Її, схоже, як магнітом, притягувала Марія, нова мешканка палацу і ще й наречена короля, яка, до того ж, нині перебувала в опалі.

— Я обіцяла, що ще сьогодні прийду, — прошепотіла вона змовницьки, прикриваючи за собою двері, і вже за мить опинилась біля Марії, сіла на ліжку, близько біля столу, де дівчина закінчувала вечеряти. Служниця ніби боялася, що хтось їх почує. — Нарешті мене відпустили, точніше, я всім сказала, що погано себе почуваю. Адже хотіла розповісти вам про все-все, ми ж домовилися. Зранку має приїхати сам Верховний Жрець, і вся старша прислуга так метушиться, ніби йому готують другий трон. Хоча це було б логічно. Нашим світлом править король, але друга частина влади — це Верховний Жрець. Та про це явно не говорять. Верховний Жрець дуже добрий і дуже справедливий. Його попередники, а також і він, нинішній владика, відмовляються від будь-яких регалій. Він живе далеко у горах, в невеликому будиночку, дуже скромно і спокійно. Але у складні часи він спускається з гір, щоб допомагати королю приймати рішення, доленосні для нашого королівства. Але я не про це. Ви ж питали про пророцтво.

Марія кивнула, не кажучи нічого, і Фрела почала говорити, спершу повільно, ніби зважуючи кожне слово, а потім швидше, бо, здавалося, фрази аж рвалися з неї. Дівчина виявилася справді дуже балакучою.

— У нашому королівстві є старе пророцтво про те, що в останній династії королівського роду народиться дитя від жінки чужої крові, яке буде пов’язане з королівською кров’ю магічним ритуалом. І вона врятує королівство, яке буде під загрозою знищення ворогами. І ця дитина матиме мітку влади, таку саму, що була і в першого засновника династії. І саме ця дитина успадкує знак королівського вогню. Король Рідан є останнім із королівської династії. І ще подейкують, що він не може мати дітей, — Фрела притишила голос ще більше. — Але це велика таємниця, і про це ніхто не патякає, хоча всі знають. Так часто буває. Проте він мав чимало фавориток і наложниць, і жодна не завагітніла від нього. Тоді жерці придумали спеціальний ритуал, який стирав відстані й сягав навіть інших світів, і відсилав короля до найбільш відповідних для нього жінок, які могли завагітніти від нього. Магія показала обличчя цих жінок недавно на стінах пророчого храму. Там же було написано і їхні імена. Їх, тобто вас, почали шукати по всьому королівству. В результаті вагітною із цих чотирьох виявилася тільки одна — ви. Про це вогнем сповістив магічний ритуальний камінь. У всіх інших вагітність була не від нашого короля. От так! Сяйво каменя бачила майже вся столиця. І ось тепер ми маємо вас, Маріє, вагітну від короля, від, як це не дивно звучить, безплідного короля.

Вона замовкла, переводячи подих, і переможним поглядом глипнула на Марію, яка сиділа нерухомо, як статуя, слухала і роздумувала над тим, про що розповідала служниця.

— Тепер всі впевнені, — вела далі Фрела, — що вас привели боги, що династія продовжиться, ви станете нареченою, а потім і дружиною Його Величності, а також матір'ю його сина.

— Але ж ваш король… Він відмовляється від мене та дитини. Крім того, я сама не хочу бути його нареченою, — заперечила Марія. — Він злий, нетерпимий, жорстокий. Не такого чоловіка я собі хочу!

— Так, — погодилася Фрела. — Король Рідан — не подарунок. Але багатство, коштовності, гарний одяг, влада, трон, забезпечене майбутнє, горде звання королеви… Тисячі жінок мріяли б помінятися з вами місцем! Та і як мужчина король досить привабливий, цього не заперечиш!

— Я не хочу всього цього! — вигукнула гірко Марія. — Я взагалі бажаю повернутися додому. Ніхто не запитав мене, чи бажаю я цього всього, що зараз навколо мене і в самій мені!

— У жінок у нашому королівстві ніхто не запитує, хочеш чи не хочеш, вони просто виконують накази чоловіків, — пояснила Фрела.

— Це жахливо, — обурилась Марія. — У світі, в котрому я живу, всі рівні. Принаймні, всі намагаються дотримуватися цього правила. Кожен має свою думку і свої бажання. Якщо тебе хтось принижує, чи ти відчуваєш тиск або булінг, то можеш подати заяву в поліцію, і цього так не залишать… Хоча, з іншого боку, я, звичайно, розумію, що у вас суспільство побудоване за зовсім іншими принципами. Але я зовсім не хотіла сюди потрапляти. Проте, якщо вже потрапила, то не хочу підпорядковуватися цим дурним правилам.

— Ти майже рабиня, Марія, і ти нічого не зміниш, — зітхнула Фрела.

— Побачимо, — блимнула очима Марія і вперто зціпила зуби.

Вона і так сказала дуже багато. Служницю Фрелу вона все одно знає мало, може, ця дівчина спеціально підіслана, щоб розвідати її настрої та наміри. Марія раптом згадала, що при королівських палацах завжди багато інтриг та підступів. Тому вирішила більше мовчати, аніж говорити. Запитала вже спокійно:

— А коли приїжджає Верховний Жрець?

— Сьогодні вночі, а з самого ранку, напевно, я прийду за вами, щоб відвести вас до нього. Але я хотіла вам розказати ще про короля. Його Величність… Він змінився, — зауважила дівчина Фрела. — Відтоді, як ви з'явились у палаці, він багато мовчить, майже ні з ким не говорить, і навіть рідше почав відвідувати свою коханку, офіційно фаворитку. Всі знають, що він не вірить у пророцтво, а його офіційна фаворитка взагалі мала намір вийти за нього заміж і стати королевою. І наче наш король теж не був проти. Адже його фаворитка всім хвалилася, що вона майже королева. Ця жінка із багатих, вельможних панянок… Аж раптом тут з'явилися ви! Це сплутало всі її плани!