Розділ 14. Небажана

Розділ 14. Небажана

— Ваша величносте, але ж пророцтво.., — почала знову Креос.

— Пророцтво?! — гаркнув Рідан і все-таки відвернувся від Марії, обрушив свій гнів на жрицю. А Марія з полегшенням зітхнула. Не вдарив. Хоча таке бажання вона прочитала в його очах.

— Я вже втомився від цих старих пліток і дурних ваших молитов-віршів! Я втомився грати в божевілля тільки тому, що хтось десь кілька століть тому малював на стінах древніх храмів якісь мальовидла і підписував дурними “пророцтвами”! Хто доведе, що це моє дитя? Ті три жінки, які лишилися нині біля вівтаря, є яскравим свідченням обману! Вони брехали, що вагітні від мене! І хто взагалі доведе, що ця приблуда не шахрайка?!

— Я… я не шахрайка. І не приблуда. Я взагалі не з цього світу, — прошепотіла Марія тобі під ніс.

— Замовкни! — обірвав її король, дивом почувши її шепіт.  — Ти тут не для того, щоб говорити! Ти тут тому, що той дурний ритуальний камінь спалахнув! Геть всі звідси! — голосно та гнівно закричав він на придворних, які шушукалися в залі, і за мить їх наче вітром здуло із приміщення. Залишилися лише король, Марія та жриця Креос зі своїм супутником, теж жрецем. Як тільки всі зникли, король продовжив.

— Не хочу зайвих вух! Хоча це, звичайно, не допоможе приховати мій гнів. Рано чи пізно при дворі знатимуть все, що я зараз вирішу. А я схильний прогнати цю потвору геть! — вказав він на Марію. — Може, це все підлаштовано моїми ворогами, які сплять і бачать, як скидають мене з трону?! І як це не смішно, але тільки той дурний камінь, лише він, рятує тебе, рабине, зараз від смерті або вигнання у смертельні землі, — примружив очі Рідан, і Марія похолола від крижаної хвилі ненависті, яка линула від нього. — Ти можеш залишитися. І то, все це ненадовго! Незабаром прибуде Верховний Жрець! Йому я вірю, бо лише на плечах нас обох лежить доля цього світу! Після його перевірки, якщо він підтвердить, що ти вагітна саме від мене, я можу переглянути своє ставлення до тебе, а зараз…

Очі короля гнівно зблиснули, очевидно, він думав, що робити зараз із цією зовсім не потрібною йому дівчиною, про яку всі кажуть, що вона вагітна від нього…

— Ваша Величносте, — знову обережно втрутилася Креос. — Народ вірить у пророцтво. Чимало людей бачило вогонь каменя над палацом, адже всі стіни запалали червоним. Палац на кілька митей перетворився на вогняний факел. Цей вогонь бачили на багато миль навколо. Якщо ви проженете її зараз, то почнуться заворушення, запитання, страх, невіра… Нехай дівчина залишається до приїзду Верховного Жерця. Як символ і як видимість, що пророцтво нарешті починає збуватися!

Рідан довго дивився на жрицю Креос. Потім перевів погляд на Марію й усміхнувся саркастично.

— Добре. Нехай залишається. У тій кімнаті, навпроти моїх дверей. Хай всі думають, що я прийняв її. Але вона не повинна відчувати, що щось значить для мене або для королівства. Я не хочу її бачити! Нехай живе там без права на аудієнцію. Без різних так важливих для вас, жінок, суконь та прикрас. Будемо вважати її однією із моїх рабинь. Приставте до неї якусь служницю, хай носить їй їсти і стежить за кожним кроком!

Він підійшов до Марії ближче, так близько, що вона змогла відчути запах його дивного парфуму. Пряний запах залоскотав її ніздрі...

— Запам'ятай, рабине, що ти не моя наречена! Ти не майбутня королева! І ніколи не будеш нею. Ти просто помилка! Навіть тінь помилки. Пляма на обличчі мого королівства. Якщо виявиться, що дитина все-таки моя, то ти народиш її, і я відішлю тебе геть! Ти не потрібна нікому, бо твій світ не входить у магічне коло! Непотрібні народи ми знищуємо! Моя доля загралася з іронією та підлими жартами, але я виправлю всі її помилки сам!

Марія стояла мовчки, лише глибоко вдихнула повітря, хотіла щось відповісти, але потім вирішила змовчати. Краще хай свариться, сердиться, кричить, все, що хоче робить, але не чіпає її. Дуже добре, що відсилає геть і не хоче бачити! Так навіть краще! Вона ж тим часом шукатиме способу, як втекти звідси, з  цього палацу, в ідеалі повернутися назад, додому! Але спочатку слід більше дізнатися про все!

— Відведіть її геть звідси, заберіть з моїх очей! І нагадайте ще раз служницям: вона хоч і моя наречена номінально, але все одно рабиня! Відсьогодні це її статус. Доки не приїде Верховний Жрець. А дитя… гм… спочатку слід усе перевірити!

Король відвернувся, а Марію повели геть із залу.