Чужа гра
Епілог
Минув місяць.
Стару гостьову кімнату знову перефарбували — тепер у світло-бежевий колір, а на підвіконні з’явилися нові затишні подушки. Христина перевелася в інший університет в іншому місті, а Андрій, хоч і довго вибачався перед Тетяною та Яною, зрештою зняв для доньки окрему квартиру подалі від їхнього затишного гніздечка. На диво, осколки балерини не викинули. Максим віддав їх знайомому майстру-ювеліру, і той зібрав їх разом, скріпивши тріщини тонким золотим швом у стилі кінцугі. Тепер балерина знову стояла на столі Яни, ставши символом того, що розбите може стати ще міцнішим і красивішим.
Вечірнє сонце знову тонуло в річці, коли Яна та Максим сиділи на своєму старому пірсі. Той самий клітчастий плед грів їхні плечі, а в навушниках лунала знайома мелодія.
Максим дістав із кишені маленьку записку і протягнув Яні. Вона розгорнула її і прочитала слова, де не було жодних шифрів:
«Я кохаю тебе. Від першого кроку на цьому пірсі й до останнього подиху».
Яна посміхнулася, поклала голову йому на плече і міцно стиснула його долоню. Вони пройшли через чужу гру, щоб нарешті розпочати свою власну історію. Історію, яку вони писатимуть самі.
#2233 в Любовні романи
#990 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 26.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
