Глава 12

Його бурштинові очі заворожують і я тамую подих. Внизу мого живота солодко стискається невидимий вузол, а по шкірі пробігає гаряча хвиля тремтіння. Погляд принца повільно ковзає по моїх губах. Він нахиляється і на мить здається, що зараз цей чоловік поцілує мене тут, перед усіма. Але найгірше, що я бажаю цього поцілунку. Невидима сила притягує мене до Райгара і з кожною секундою мені складніше себе контролювати.

— Айріс! Все добре? — Гаррет опиняється поруч. — Дякую, Ваша Високосте за порятунок моєї дружини.

Його слова діють на мене, ніби крижаний дощ. Я відхиляюся та виплутуюся з імпровізованих обіймів принца. Це ж треба! Втратити голову і ледь не поцілувати його на очах в інших. Гаррет робить крок вперед і вклинюється між мною та Його Високістю. Він притягує мене до себе, ніби я щось для нього означаю. 

— Ти в порядку? — Гаррет нахиляється до мене, і в його голосі відчувається тривога. Він обережно торкається моєї щоки пальцями, змушуючи глянути в свої очі. 

Похитуюся, і розумію абсурдність ситуації. Гаррет ніжно торкається мене! Таке враження, що та балка впала на нього. Відступаю та перериваю його дотики:

— Так, все добре, я просто сильно злякалася. 

— Це ж як ти дбаєш про безпеку покупців? — Гаррет зі злістю в очах розвертається до продавця.

— Присягаюся богами, вона була міцна, — торговець виправдовується та розводить руками. — Це вологість, або кляті шкідники. Я щоранку перевіряю навіс. Благаю, пробачте.

— Твої виправдання не варті й мідяка, адже йдеться про життя моєї дружини, — Гаррет поводиться як люблячий чоловік.

Не припиняю дивуватися цьому й підозрюю, що він таки перегрівся на сонці. Продавець схиляється та піднімає з землі дракона, якого я розглядала перед падінням балки.

— Прошу, прийміть це в подарунок. Можливо вас зацікавлять інші іграшки. Коні, карети, солдати…

Я дістаю з кишені срібну монету і кидаю йому на прилавок.

— Не потрібно мені подарунків. Краще відремонтуйте свій намет та зробіть його безпечним.

— Як накажете, Ваша Світлосте! Дякую, хай боги бережуть вас! — торговець квапливо згрібає монету з прилавка й вклоняється майже до самої землі.

Я стискаю в долоні маленького дерев’яного дракончика. Гадаю, такий подарунок сподобається Евану. Принц зосереджує погляд на іграшці, і на його губах з'являється дражлива посмішка.Він нахиляється та шепоче до мене.

— Цікавий вибір. З-поміж усіх коней та солдатів ти обрала саме дракона. Серце не обманиш, правда?

Відчуваю, як до щік підкрадається зрадницький рум'янець. Ховаю іграшку у ридикюль.

— Це для Евана, Ваша Високосте. Коні та солдати у нього є, а такої іграшки він ще немає. Не шукайте прихованого змісту там, де він відсутній.

— Ходімо, — Гаррет простягає мені руку.

 Я чіпляюся за лікоть чоловіка. Гаррет одразу ж кладе долоню на мої пальці, ніби намагаючись запевнити всіх довкола та самого себе, що я все ще належу йому. Після виснажливого дня на ярмарку, нарешті повертаємося додому.

Дорогою чоловіки обговорюють справи, а я намагаюся не дивитися на принца. Проте мій погляд сам знаходить його. Вродливий, сильний, благородний. Я не розумію в яку мить починаю мимоволі захоплюватися ним. Пригадую дотики його долонь на своїй талії і те як він мене врятував. Тіло вкривається іскрами і я усвідомлюю, що Райгар має сильний драконячий магнетизм.

Ці думки не покидають мене до вечора. У столову залу приходжу найперша. Еван грається з дерев'яним драконом, якого я йому подарувала, служниці метушаться біля столу, а я сиджу у кріслі і чекаю на решту. Нарешті до залу заходять Райгар та Гаррет. Здається, що вони недолюблюють одне одного, але змушені працювати разом. Клорентіна з'являється одразу після них. Дівчина заходить у скромній фіолетовій сукні з невеликою оксамитовою скринькою у руках.

— Ваша Високосте, дозвольте звернутися, — її голос звучить тихо, з удаваним каяттям. Вона робить бездоганний реверанс перед Райгаром. — Благаю, вислухайте мене перш ніж прогнати.

Принц не реагує і Клорентіна квапливо розкриває скриньку. На чорному оксамиті тьмяно виблискує витончена золота брошка у формі дракона з крихітними рубіновими очима.

— Я усвідомила свою помилку. Я вчинила необачно. Прийміть цей скромний подарунок на знак вибачення. Дозвольте мені бути присутньою за вечерею. Обіцяю сидіти мовчки й не турбувати вас.