Глава 9

Райгар стискає руки у кулаки від злості. Я розумію, що він ледь стримує перетворення. Не хочеться, щоб він перетворився на лускатого дракона, розвалив пів замку, і спопелив Гаррета одним подихом. Я піднімаюся та злегка торкаюся гарячої руки принца, сподіваючись, що це вгамує його злість.

— Про розлучення поговоримо пізніше, коли знайдеться каблучка. Не варто сперечатися про те, чого зараз ми не можемо вирішити. Екіпаж чекає на дворі, ярмарок не триватиме до вечора. Якщо хочете застати торговців, то потрібно вирушити зараз.

Райгар зосереджує погляд на наших руках. Під моїми пальцями відчувається його гаряча шкіра. Звісно я знала, що у драконів вища температура тіла, ніж у людей, але не очікувала, що це так відчутно. Він злегка посміхається, і мушу подумки визнати, що усмішка йому личить.

— Добре, Айріс. Буду радий, якщо ти мене супроводжуватимеш, — драконисько дивиться мені в очі, і раптом у легенях бракує повітря. Я гублюся, і не знаю, що відповісти. Гаррет підходить до нас, і це змушує мене забрати руку від принца.

— Ми супроводимо вас обоє. Нам потрібно дотримуватися пристойності.

— Звісно, — з вуст Райгара виривається смішок. — Шкода, що ти забув про пристойність, коли привів сюди свою коханку. Ходімо, герцогине, —  він розвертається до виходу з кабінету. Робить запрошувальний жест рукою і навіть не дивиться на мого офіційного чоловіка. — Ярмарок чекає. 

Я киваю та виходжу до коридору. Йду перша, а позаду мене рухаються чоловіки. Гаррет розповідає про ярмарок, але здається думки дракониська зовсім не там. На своїй спині відчуваю спекотний погляд і точно знаю, що він належить принцу. Еверт давно не дивиться на мене із захопленням в очах. Вийшовши надвір, ми прямуємо до розкішної карети, прикрашеної гербом роду Евертів. Лакей відчиняє двері й метушиться. Райгар одразу подає мені руку у рукавичці. Цим жестом, він прилюдно виявляє прихильність, адже вищий від мене за статусом і не зобов’язаний подавати руку.

— Прошу, герцогине, — дивиться на мене з теплом в очах.

Гаррет міцно стискає губи, але не наважується заперечувати. Я напружуюся та вкладаю свої пальчики в його долоню. Тамую подих і намагаюся не показувати, як від його близькості прискорюється серцебиття.

Розміщуюся у кареті на диванчику. Порушуючи етикет, Гаррет випереджає принца і швидко прослизає за мною. Він сідає поруч, демостративно притискається плечем до мого боку. Цим вчинком він проявляє неповагу до принца, адже наступним мав сідати Його Високість. Чомусь Гаррет зі шкіри пнеться, щоб показати, що я його дружина.

Райгар мовчки влаштовується навпроти нас і судячи з усього, пробачає герцогу цю витівку. Він відкидається на м'які подушки, і його золотоподібні очі, звужені до небезпечних вертикальних щілин, фіксуються на мені. Несподівано Гаррет накриває мою долоню своєю. Мати Василева! Гаррет торкається мене? Вперше за багато років добровільно бере мою руку? Я не розумію навіщо ця вистава, але цікаво спостерігати за трансформацією чоловіка.

— Айріс, ти сьогодні якась бліда, — Гаррет сильніше стискає мої пальці. — Мабуть, це через хвилювання викликані останніми подіями. Я подбаю, щоб ввечері тобі принесли заспокійливий чай з медом, як ти любиш.

— У мене алергія на мед, — вкотре нагадую йому і висмикую долоню з його рук. — Всі роки я не вживаю лише його.

— Яка прикра забудькуватість, — Райгар не приховує своєї втіхи. Він повільно подається вперед та спирається ліктями на коліна. — Гаррете, ти  зовсім не знаєш смаків власної дружини, але так завзято демонструєш права на неї.

— Це турбота, Ваша Високосте, — Гаррет піднімає підборіддя. — Нам з дружиною не потрібні гучні драконячі красиві слова, щоб розуміти одне одного. Наш союз перевірений роками.

— Роками вашої байдужості? — Райґар насмішкувато вигинає брови.

— Ви нічого не знаєте про наш шлюб та обставини, які склалися, тож не вам судити. Айріс моя законна дружина і це не зміниться як би вам цього не хотілося. Якщо ви прибули розслідувати зникнення своїх патрульних, то робіть це, а не втручайтеся в чужі сім'ї, — Гаррет злегка підвищує голос, і не приховує роздратування.

Я прикушую губу та уважно стежу за принцем. Він розслаблено відкидається на спинку дивана:

— О, я обов'язково знайду своїх драконів і загублену каблучку, а далі вибір за Айріс. Вона або отримає свободу, або й надалі терпітиме приниження у власному домі.

Буду дуже вдячна, якщо натиснете на  серденько біля книги (якщо ще цього не зробили) та підпишетеся на мою сторінку!.