Глава 8

— Все колись завершується, і ваш шлюб теж. Немає такого союзу, який не можна розірвати.
— Тоді розірвіть вашу істинність, — Гаррет нахабно піднімає підборіддя та стискає руки в кулаки. Райгар невдоволено хмикає:
— Істинність — це не людський договір, який можна спалити в каміні. Це зв'язок душ і магії, скріплений первісним полум'ям. Відмовитися від істинної — це все одно, що вирвати власне серце з грудей і сподіватися залишитися живим. Справа не у вашому бажанні зберегти чи розірвати цей шлюб, і не у моєму. Склалося так, що Айріс моя істинна, а ваш шлюб — помилка. З цим потрібно щось робити.
— Нічого ми не робитимемо. Айріс — моя дружина, і я не збираюся від неї відмовлятися, — Гаррет вперто наполягає на своєму. Він повертає голову й звертається до мене:
— Айріс, чому ти мовчиш? Скажи йому, що ми ніколи не розлучимося.
Я стискаю губи. Роками я шукала можливість обійти наші клятви, але марно. Нервово кусаю губу й змушено зізнаюся:
— На жаль, наше розлучення неможливе. Цей шлюб скріплений магією крові та клятвами на каблучці. Щоб розлучитися, потрібна шлюбна каблучка, але вона загубилася.
— Як загубилася? — Райгар помітно нервує. — Її потрібно знайти.
— Ми шукали всюди, її ніде немає вже декілька років, — розводжу руками. — Я перевернула весь замок, перевірила кожну щілину, але каблучка мого роду, яка є єдиним магічним ключем до розірвання клятви, зникла. Без неї будь-яка спроба розірвати шлюб вб'є або мене, або Гаррета.
Райгар завмирає. Він повертається до вікна, його груди здіймаються вгору та стрімко опускаються. Його права рука вкривається сапфіровою лускою, котра зникає майже за мить. Чоловік різко розвертається та супить брови:
— Загубилася, кажеш? Цікаво, поки ти шукала ключ до своєї свободи, Гаррет комфортно почувався весь час і був впевнений, що його вчинки не матимуть наслідків.
— Я теж шукав, — Гаррет підвищує голос. — Каблучку загубила Айріс, адже це вона її носила, проте, навіть якби каблучка була, я все одно не хочу розлучатися. У сина має бути повноцінна сім’я. Не бажаю, щоб він зростав без матері.
Я непорушно застигаю. Гаррет озвучує мій найбільший страх. Мій син єдиний спадкоємець, і Еверт не дозволить йому жити зі мною, якщо ми розлучимося. Усвідомивши всю серйозність, Райгар б’є кулаком по столу. Здригаюся від несподіванки, а на дереві в місці удару з’являється тріщина. Це ж скільки сили у цього дракониська?
— Речі такого рівня магії не зникають безвісти, вони завжди залишають слід, — Райгар підозріло зіщулює очі. — Якщо ця каблучка  єдине, що заважає мені забрати мою істинну, то я підніму кожен камінь у цьому замку, але знайду її.
— Мене не можна забрати. Я не річ, щоб мене забирали, — обурююся і, наштовхнувшись на обурливий погляд принца, одразу прикушую язика. Райгар супиться:
— Тобто ти і надалі терпітимеш коханок чоловіка?
— Я хочу розлучитися, але це не означає, що я одразу кинуся у ваші обійми, — випалюю на одному подиху, поки не зникла сміливість заперечувати принцу. — Я людина і зовсім не відчуваю істинності, про яку ви заявляєте.
У золотистих очах Райгара вирує буря. Він явно розчарований такою істинною парою. Чоловік підходить до мене та зупиняється біля крісла.
— Звісно, ти людина, але твою людську сутність не обманути. Ти заперечуєш це словами, але твоє серцебиття прискорюється щоразу, коли я підходжу ближче. Твоє тіло вже знає те, що твій розум так завзято відштовхує. 
Від його постаті віє дивним, солодким жаром, від якого зароджується полум’я у животі. Прикушую губу, адже він не помиляється. Його присутність і справді дивно на мене впливає, але я не стрибатиму у його ліжко, бо так вимагають інстинкти. Райгар важко зітхає та продовжує говорити:
— Я не збираюся змушувати тебе бути зі мною. Я принц, а не дикий варвар. Я зроблю все, щоб ви розлучилися, а потім ти сама вирішуватимеш свою долю.
Почувши таке, у моєму серці зароджується повага до цього чоловіка. Якщо він справді дотримає слова і не тиснутиме, нічого не вимагатиме, то цим безперечно здобуде мою прихильність. На знак пошани злегка опускаю голову:
— Буду дуже вдячна, якщо ви й справді це зробите.
— А я не буду, — Гаррет піднімається з-за столу. — Я не погоджуюся на розлучення. Айріс моя дружина і так залишатиметься й надалі.