Глава 7

Його пальці торкаються моєї щоки, і цей дотик прошиває наскрізь, немов електричний розряд. Я завмираю на місці і не можу поворухнутися. Принц опускається до мого підборіддя й злегка піднімає його, змушуючи дивитися у золотаві очі.
— Ти можеш скільки завгодно вигадувати причини, лякати мене родинними клятвами й вимагати, щоб я шукав іншу, але мій дракон не зможе обрати іншу, бо його істинна — це ти. Хоч ти і не бажаєш казати, але я дізнаюся, що саме тримає тебе біля Гаррета.
Він повільно забирає руку, і мене пронизує холодом. Відійшовши назад, Райгар стрибає з балкона. У повітрі перетворюється на дракона і здіймається у чорне небо. Я підіймаю з підлоги  плед та заходжу до спальні. Надійно замикаю балконні двері на засув і тільки тоді дозволяю собі розслабитися. Райгар дуже наполегливий. Колись Гаррет теж таким був. Виспівував серенади про кохання, а щойно я завагітніла, він втратив до мене будь-яку цікавість. Цей випадок навчив мене не довіряти чоловікам, адже їхні слова нічого не означають.
Після важкої нічної розмови сніданок перетворюється на справжнє катування. Я майже не торкаюся їжі, відчуваю на собі важкий, обпікаючий погляд золотих очей Райгара. Він сьогодні особливо мовчазний, задуманий та чимось стурбований. Завершивши трапезу, генерал встає з-за столу й суворо зиркає на нас із Гарретом:
— Мені потрібно поговорити з вами обома. 
— Тоді прошу до мого кабінету, — Гаррет вказує рукою на двері.
Я йду коридором, а мої ноги ніби налиті свинцем. Цікаво, про що надумав говорити принц, та ще й з нами обома. Щоб це не було, але сумніваюся, що це стосується його нічного візиту на моєму балконі. Я сідаю на диван і напружено чекаю. Гаррет розміщується у кріслі, а Райгар стає біля вікна.
— Ваша Високосте, — Гаррет  тягнеться до документів, котрі лежать на столі. — Звіт майже готовий. Я зібрав усі виписки щодо податків та охорони…
— Мене не цікавлять ваші папери, — Райгар його перебиває.
Він повільно розвертається. Його чорні зіниці звужуються до небезпечних вертикальних смужок, а погляд фіксується на Гарретові з такою силою, ніби генерал збирається спопелити його на місці.
— Я люблю говорити прямо і не витрачати час на здогадки, — принц робить крок до столу. — Ви повинні розлучитися. Назви свою ціну, Гаррете. Що ти хочеш за розлучення з Айріс?
Мене миттю обпалює вогнем. Мої очі округлюються, адже я не очікувала на таке. Гаррет теж не приховує здивування. Він завмирає, блідне та супить брови:
— Що ви таке кажете, Ваша Високосте? —  чоловік розгублено переводить погляд з принца на мене. — Навіщо нам розлучатися? Айріс моя дружина, і я не хочу розривати шлюб із нею.
— Ваш шлюб  фікція, яка тримається на її терпінні, — нахиляючись до Гаррета, Райгар спирається долонями в шкіряних рукавичках на дубовий стіл. Золото в його очах палає небезпечним вогнем. — Ти її не кохаєш, не соромишся відкрито зраджувати у вашому домі.  Це неповага до неї, і, зважаючи на таке, я не бачу сенсу в існуванні вашого шлюбу.
— При всій повазі, але мої стосунки з дружиною вас не обходять, — з вуст Гаррета це звучить дещо ображено. — Я надам вам інформацію про Прикордоння, але я не зобов'язаний звітувати вам про своє особисте життя.
— Не обходять? — золотисті очі Райгара спалахують злістю. Він випрямляється на повний зріст і здається ще загрозливішим. — Ти смієш казати мені про особисте життя, коли сам перетворив свій дім на ганьбу? Мене обходить усе, що відбувається з моєю істинною парою.  Ти розлучишся з Айріс, адже вона моя істинна пара.
Я тамую подих. Невже драконисько не бреше і його магія й справді тягнеться до мене? Я не знаю багато про істинні пари та як це все влаштовано, проте якщо Райгар заговорив про таке з моїм офіційним чоловіком, то, мабуть, справи серйозні. Гаррет завмирає. Його обличчя в одну мить втрачає рештки кольору і стає блідим, немов крейда. Чоловік супить брови.
— Що ви таке кажете, Ваша Високосте? — він гарячково переводить погляд з принца на мене й назад. — Яка істинна пара? Вона людина, звичайна жінка без краплі драконячої крові. Схоже, цього разу ваш інстинкт вас підвів.
— Кров Айріс відгукується на мою драконячу магію, — принц випрямляє спину і стає рівно біля столу. — Для цього не обов'язково бути драконом. Айріс належить мені ще з народження за первісним законом долі і задовго до вашого так званого шлюбу.
— Це неможливо! — Гаррет підводиться на ноги. — Вона моя дружина. Наш шлюб — це не просто папери, а клятви на крові. Його не можна розірвати.