Глава 6

Райгар робить крок до мене, а я інтуїтивно відступаю назад. Від хвилювання сильніше стискаю плед пальцями.

— Ви й досі думаєте, що я ваша істинна пара?

— Я не думаю, а знаю, — принц хапає мої долоні і їх окутує теплом. — Дракони відчувають це на рівні інстинктів. Ти не повинна була виходити заміж. Ти ж його не кохала, не могла кохати.

Намагаюся вирвати руки з солодкого полону, але нічого не виходить. Від мого вовтузіння плед спадає з плечей, залишаючи мене лише у нічній сорочці. Сором обпікає щоки і я сподіваюся, що нічна темрява хоч трохи ховає мене від чіпкого погляду Райгара. Смикаюся, але драконисько лише посилює хватку.

— Відпустіть! Це непристойно! Ви не маєте тут стояти і розглядати чужу дружину у нічній сорочці, а тим більше торкатися до неї.

— Я торкаюся до своєї істинної пари, — Райгар гаркає так сильно, що я мимоволі втискаю голову у шию. — чому ти опираєшся нашій істинності?

— Я людина, у нас немає істинних пар.

— Але ти не можеш бути до мене байдужа. Я відчуваю як прискорився твій пульс, як палає твоя шкіра та скажено калатає серце, — він нахиляється надто близько до мене. 

На своїх вустах відчуваю його подих та припиняю смикатися. Кляте драконисько! Все він знає. Зблизька чоловік здається ще вродливішим. Ніби нагадую сама собі, шепочу у його вуста:

— Я заміжня.

— Чомусь твій чоловік зовсім цим не переймається і втішається у ліжку з Клорентіною. На ній його запах, а от на тобі він відсутній. Ви вже давно не ділите ліжко, чи не так?

Від такого інтимного питання мене кидає в жар. Щоки обпікає соромом і я стискаю губи.

— Це вас не стосується.

— Чому ти терпиш це? — Райгар продовжує допит і ніби не чує мого зауваження. — Ти не можеш не знати про його походеньки.

О, він б знав скільки разів я намагалася розлучитися, але нічого не вийшло. Безліч безсонних ночей я провела над родинними фоліантами, шукаючи лазівку в клятвах, якими Гаррет зв'язав мене по руках і ногах. Принц уважно стежить за тіннями болю, що пробігають моїм обличчям. Його зіниці на мить розширюються, ніби він намагається прочитати мої думки.

— Гаррет погрожує тобі забрати дитину? Не хвилюйся, я принц і одним наказом вас розлучу, — він нахиляється до мене ще ближче та шепоче на вухо:

— Їдь зі мною до палацу. Там ні ти, ні твій син ні в чому не знатимете потреби. У тебе будуть вишкуваловані служниці, а у сина найкращі вчителі.

Я хмикаю. Навіть якщо якимось дивом у мене вийде розлучитися, то я нізащо не почну стосунки з іншим чоловіком. Позбувшись одного ярма, нерозумно затягувати себе в інше. Тим більше, Райгар не утонює у статусі кого я житиму при дворі. Легенди про драконів розповідають, що вони не вміють ділитися і прагнуть володіти одноосібно та повністю. Погодитися на таку пропозицію означає добровільно віддати себе у рабство. Я хитаю головою:

— Гаррет не віддасть мені Евана, а сина я не залишу.

— Віддасть, він не посміє порушити королівський наказ, — принц відхиляється та дивиться в мої очі.

— Ваша Високосте, ви не розумієте про що кажете. При всій повазі, але навіть ви не зможете розірвати наш шлюб. 

Він нарешті відпускає мої руки, але у ту ж мить притягує мене до себе за талію. Притискає так міцно до своїх грудей, що я відчуваю його міцне тіло. У житті спалахує давно забуте тепло та млісна тягучість. Лякаюся своїх почуттів, а Райгар поводиться надто впевнено. Він тягнеться до моїх губ.

— Я зможу все, якщо на кону стоятимеш ти. Не хочу тебе примушувати до чогось, але я бачу, що ти нещаслива у цьому шлюбі, — влучає у ціль.

 Проте я вже не шістнадцятирічна дівчина, щоб вірити у солодкі слова чоловіків. Злегка штовхаю його в груди та збільшую відстань між нами.

— Ваша Високосте! Я намагаюся бути хорошою дружиною і ця розмова позбавлена сенсу. Оберіть собі іншу істинну пару. Гаррет ніколи не дасть мені розлучення. Не намагайтеся з'ясувати причину, бо ви навіть не уявляєте, у що в’язуєтеся.

— То скажи мені, — Райгар підвищує голос. — Чому ти терпиш його зневагу, коханок та відмовляєшся від розлучення? Через гроші? Не бійся, дам тобі дах над головою та забезпечу усім необхідним. Я — дракон. Я вижив у сотнях битв, знищував темних магів і пройшов крізь палаючі пекла. Ти справді думаєш, що мене може злякати якась брудна таємниця твоєї родини чи пара папірців, завірених кров'ю?