Приїзд
Автобус поїхав, не озираючись. Я залишилася сама на вузькій дорозі, де не було навіть знаку з назвою місця. Лише туман і високі дерева, що стояли надто близько одне до одного.
Будинок з’явився раптово. Він не вирізнявся яскравістю чи розкішшю — навпаки, був надто стриманим. Темні вікна дивилися на мене, як очі людини, яка знає про тебе більше, ніж ти хотіла б.
Коли двері відчинилися, я зрозуміла: назад дороги вже немає.