Чужа домівка

ПРОЛОГ

Я пам’ятаю момент, коли дім прийняв мене.

Це сталося не тоді, коли я переступила поріг. І не тоді, коли підписала договір. Це сталося вночі, коли я прокинулася від відчуття, що на мене дивляться.

Повітря було густе, ніби насичене чужим диханням. Я лежала нерухомо, слухаючи тишу, яка не була порожньою. У цій тиші ховалося щось уважне, терпляче. Наче дім вирішував — залишити мене чи вигнати.

Тоді я ще не знала, що кожен, хто тут залишався, платив ціну. І що я вже заплатила.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше