Глава 1

– Отже, скільки? - голос Альбера, мого брата звучав приглушено, з-за стіни, що розділяла нас, проте, мені не довелося занадто сильно напружуватися. Але вся ситуація загалом страшенно нервувала.

- Вибачте не розумію? – трохи спантеличився Едвард. Мій неофіційний наречений. Неофіційний, тому що про наші заручини не було оголошено. Він зробив мені пропозицію, тиждень тому, в парку академії, вставши на одне коліно, і зворушливо простягнувши на долоні милу обручку. Романтичний жест я оцінила позитивно, втім, як і саму пропозицію. Але наше щастя було неможливим без згоди на шлюб Альбера Корвіна, герцога Сальєро. Мого зведеного брата, єдиного сина герцога Ріно від першого шлюбу. Я ж була народжена у другому, пізньому та батька не пам'ятала, втім, як і матір. Після їхньої смерті моїм опікуном, як і новим володарем герцогства, став Альбер.

Едвард завжди притягував погляди осіб протилежної статі. Бойовий маг, великий потенціал, стародавній, хоч і збіднілий рід. Всі роки, що ми навчалися разом, мені здавалося, що такий хлопець навіть не гляне в мій бік. Та він й не дивився. Численні недовгі романи, кутежі в тавернах та підпільні бої займали більшу частину його часу. Я ж вчилася, вперто й тяжко. Про факультет бойових магів нічого було і мріяти, але мій невеликий потенціал сили компенсувався старанністю, і, зрештою, я змогла стати однією з найкращих випускниць факультету цілительства. А потім, за протекцією мого брата, на мене чекало недовге стажування в палаці під чуйним керівництвом придворного цілителя, магістра Німансура. Гарне престижне місце, турбота опікуна, тепер ще й пропозиція того, про кого я потай мріяла вечорами в академії. Але мені зовсім не подобався напрямок, який прийняла їхня розмова. Моє серце стиснулося у тривожному передчутті.

- Скільки ви хочете за те, щоб зникнути з життя моєї сестри назавжди? - тон Альбера став сухим. Начебто обставини змусили його відволіктися від важливіших справ, і тепер доводилося спілкуватися з зовсім нецікавою людиною з приводу вигаданої проблеми.

- Як ви смієте! Я кохаю Теону і ніколи від неї не відмовлюся! А ваша пропозиція недостойна люблячого брата! – трохи підвищив голос Едвард. Судячи зі звуків, що лунали з кабінету, мій наречений так і залишився стояти біля столу.

Брат мовчав, але я цілком собі могла уявити його пильний погляд, яким він пропалює Едварда наскрізь. Погляд, від якого часом, у мене тремтіли руки, і я завжди белькотіла якусь нісенітницю, справляючи враження розумово відсталої. Нічого не могла з собою вдіяти. З дитинства неяковіла у присутності Альбера. Хоча різниця у віці між нами не була надто завеликою – дев'ять років. Але тепер я була готова виступити проти Альбера і відстоювати разом з Едвардом наше кохання. Саме тому зараз я стояла біля таємного ходу до кабінету герцога Сальєро і нахабно підслуховувала їхню розмову.

– Кохаєте? Навряд чи можна кохати одну жінку і водночас таємно співмешкати з іншою.

Слова Альбера змусили мене охолонути. Так, я знала, що Едвард ніколи не був праведником, однак, за півроку наших зустрічей, він не давав жодного приводу сумніватися в його вірності. Ми завжди були разом, і навіть наші товариші, які спочатку не вірили в силу його почуттів і можливість наших стосунків, ставилися до нас як до пари.

- Брехня! Як ви…

- Дізнався? Мій юний і дуже хитрий друже. Я маю звичку цікавитись усім, чим живе моя єдина сестра. Не думали ж ви легко увійти до нашої родини? На що взагалі сподівалися? Ви зуміли втертися до неї у довіру та стати частиною її життя. Що ж, мені здалося, що невеликий досвід щодо чоловічої підступності пійде Теоні на користь. Вона надто наївна і добра, щоб бачити те, ким ви є насправді. Саме тому я припустив, що ви приймете якусь суму компенсації і заберетеся далеко і назавжди. Моя ж сестра вилікується від розбитого серця і буде дивитися на цей світ більш прагматично.

- Вона любить мене і не дозволить нас розлучити, - впевнено заявив Едвард, і я подивувалася його впевненості. Невже вважає мене настільки слабовільною, що я тепер його прийму і змирюся зі зрадою?

- Ви так у цьому впевнені? - Тон брат, той особливий тон, якого я завжди побоювалася, і який змушував людей говорити правду. Невелика таємниця нашого роду, хоча цієї здатністі я не мала. Але це означає, що він його допитує! Повноцінний допит, який відбирає багато сил. І наступної миті від слів мого вже колишнього нареченого, мені здалося, що життя розсипається на уламки.

- Та вона з самого початку дивилася на мене своїм телячими очима і мріяла, щоб я звернув на неї увагу. Хто вона – ніхто. Слабка цілителька, яку й у палац взяли лише тому, що її брат герцог. Але що вдієш…

– Ви програлися та вирішили поправити своє фінансове становище за рахунок вигідного шлюбу – продовжив брат тим самим тоном. - А потім на вас вийшли люди, які наполегливо порадили прискорити ваші стосунки із сестрою герцога та поквапитися із весіллям. Що вони вам запропонували?

- Прикордонні землі, - неохоче відповів Едвард. Так, братові було неможливо чинити опір, однак, допитуваний ним чоловік, не маючи можливості контролювати свої слова, відчував і розумів, що і кому він говорить.

Я навіть не помітила, як у хвилюванні згризла ніготь – безглузда дитяча звичка, якої, здавалося, давно позбулася. Зараз же… Сліз не було. Лише почуття глибокого розчарування. Мені так хотілося повірити в почуття Едварда, що йому навіть не довелося докладати зусиль. Наївна дурепа, що ховається за спиною брата і не бачить навколишньої дійсності. У мене нікого немає, крім Альбера і справи, якій, здавалося, хочу присвятити все своє життя. Мене хвалили викладачі, пророкували завидне майбутнє, незважаючи на маленький резерв. Я багато працювала зі своїм керівником, і ми разом досягли деяких успіхів у лікуванні декількох рідкісних і тяжких хвороб. Але якщо це майбутнє, чергова казка, в яку я повірила. Що якщо похвала – лише данина моєму титулу та походженню?