Домовий

Одного разу ввечері, коли повечеряли і втомлені всі пішли спати, а немитий посуд залишили на ранок, з кухні почувся шум, неначе хто тарілки перебирає. А треба сказати, що ні мишей, ні кота в будинку не було.

На шум прийшла Тетяна. Ввімкнувши на кухні світло вона нікого не побачила, тільки гора брудного посуду в раковині.

На наступний ранок, прийшовши на кухню, Тетяна побачила, що весь посуд вимитий та стоїть по своїх місцях. Вона зраділа, що дочка помила посуд. Тут почувся скрип, це з другого поверху спустилася заспана Марія. Тетяна подякувала за посуд, але дочка здивувалася:

• Який посуд? Я нічого не мила. Це ви тут пів ночі посудом шуміли, не давали спати, - сказала Марія.

Тетяна подумала, що може це хтось інший помив: Сергій або зять.

Минали дні і в будинку почали відбуватися дивні речі: неначе домовий хазяйнує, то посуд хтось помиє, то чути як на горищі хтось ходить, постійно пропадали речі, а потім знаходилися в іншому, незвичному для цих речей місці.

Після цих подій вже минуло майже десять років, всі звикли до свого домового, вірніше сказати домової, бо родина думає, що то бабуся-домовий. Хазяйнує домова тільки в будинку, в гараж чи сарай ні ногою, як то кажуть.

Якщо щось губиться, або кудись від’їзджають завжди просять домову про допомогу і вона допомагає, як не дивно.

Тільки час від часу вона являється дітям у кімнаті з шафою, чим дуже їх лякає. І також Тетяна та Марія бояться знаходиться в цьому будинку наодинці, якщо так сталося, що вони самі то виходять на ганок та чекають сім’ю, або запрошують гостей.

Отака от історія відбувається у моїх хороших знайомих в містечку поблизу столиці.