Через декілька років у Марії народився синок Віталько. Спав Віталько в дитячій кімнаті з Надійкою але на окремих ліжках. Коли йому було років два-три він почав погано спати, вередував, плакав, не хотів лишатися в кімнаті сам і навіть коли в кімнаті була Надійка він чогось постійно боявся, гукав маму.
Родину це трохи насторожило, але всі списували це на дитячу вередливість.
Одного разу за вечерею Віталько сказав:
Після його слів всі притихли і тільки злякана переглядалися. Надійка згадала про «чужу бабусю». За столом наростала паніка… Батьки знову перебралися до дитячої кімнати і наче по троху почало все забуватися. Ведмедики з «чужою бабусею» більш не приходили.