Чужа бабуся

Одного разу онучка Тетяни почала розповідати, що їй не подобається, як на неї дивиться бабуся, дорослі на це не дуже звернули уваги, всміхалися на лепет дворічної дитини.

Минали дні і мала Надійка почала боятися спати сама в кімнаті, постійно плакала, що її лякає бабуся.

Марія вирішила серйозно поговорити з Надією і з’ясувати чим її лякає бабуся Тетяна.

• Надійко, чим тебе лякає бабуся Таня? – спитала мама.
• Мене лякає не бабуся Таня – відповіла дитина, - мене лякає інша бабуся, що постійно виходить з шафи і на мене дивиться.

Марія стривожилася та все розповіла за вечерею родині. Всі розуміли, що щось не так, але що…

На наступний день покликали священника, щоб освятив будинок але нажаль нічого не допомогло.

Та «чужа бабуся» щоночі приходила до дитини. З часом навіть дорослі почали боятися спати в тій кімнаті.

Треба сказати, що шафи в кімнатах на другому поверсі то є ніши з дверима. В тих шафах у задніх стінах були ще одні двері, що вели за стіни кімнат по під кришу. Тобто шафи по факту були сквозні.

За сімейним столом було прийнято рішення дорослим перебратися до дитини в кімнату, оскільки це була єдина повноцінна кімната де могла бути дитина, інші кімнати були без дверей. Після переїзду до кімнати батьків, Надійка перестала бачити бабусю і спала гарно.

Минав час, дитина росла і забула про «чужу бабусю», а дорослі тішилися з цього.

Одного разу Надійка згадала за ту «чужу бабусю» та розповіла про її вигляд. Зі слів дитини то була дуже стара бабка в чорній одежі з чорною хусткою на голові та з ціпком у руці. Із-за віку бабуся завжди стояла згорбачена та спиралася на ціпок.

У той день всі в родини узнали кого бачила дитина.

З часом Надійка перестала боятися спати в тій кімнаті і в років шість заявила батькам, що хоче жити в кімнаті одна. Марія зраділа цьому, вони з чоловіком перебралися до зали, а Надійка спала у своїй кімнаті – «чужа бабуся» до неї вже не приходила.