Глава 16

Дорога до відділку минула в незвичній тиші.

Захар міцно стискав кермо, час від часу переводячи погляд на дорогу. Зоряна дивилася у вікно. Перед очима знову й знову поставали темний серпанок, дивний символ і силует, що промайнув між деревами.

Юрій їхав слідом на власному автомобілі.

Коли всі троє зайшли до кабінету Захара, слідчий одразу звернувся до криміналіста.

— Олександре, підніміть фотографії з усіх попередніх місць злочинів. Особливо ті, де були дерева, паркани чи будь-які дерев'яні конструкції.

— Думаєте, символ повторюється?

— Хочу бути в цьому впевненим.

Криміналіст кивнув і вийшов.

Захар запросив Зоряну й Юрія сісти.

— Розкажи все ще раз. Не пропускай навіть дрібниць.

Зоряна повільно переповіла все, що бачила: темний серпанок, відчуття холоду, коротке видіння, дивний знак і силует у парку.

Захар уважно занотовував кожне слово.

Коли вона закінчила, він відклав ручку.

— Якби хтось інший мені це розповів, я б вирішив, що людина вигадує.

— Але? — запитала Зоряна.

— Але ти вже не вперше помічаєш те, чого не бачать інші.

У кабінеті запала тиша.

Її порушив Юрій.

— Я займуся символом.

— Уже є ідеї? — поцікавився Захар.

— Поки що ні. Але в мене є знайомий історик, який досліджує старі культи та місцеві легенди. Можливо, він щось знає.

Захар кивнув.

— Добре. Якщо знайдеш хоч найменшу зачіпку — одразу телефонуй.

Саме в цей момент до кабінету повернувся криміналіст.

У руках він тримав кілька фотографій.

— Захаре... Мені здається, ви мали рацію.

Він розклав світлини на столі.

На двох із них, майже непомітно, виднівся той самий символ.

Захар насупився.

— Чому цього не помітили раніше?

— Він був частково затертий. Ми вирішили, що це випадкові подряпини.

Зоряна уважно подивилася на фотографії.

— Ні...

Усі повернулися до неї.

— Це не випадковість.

Вона торкнулася пальцем одного зі знімків.

— Його залишають навмисно.

Уже надвечір Зоряна повернулася додому.

Щойно вона зайшла у двір, двері будинку відчинилися.

— Нарешті, — полегшено промовив Всеволод.

Він підійшов до неї й міцно обійняв.

— Як ти?

— Втомилася.

— Ходімо додому.

На кухні вже пахло вечерею.

Всеволод поставив перед нею тарілку.

— Поїж хоча б трохи.

Зоряна слухняно взяла виделку, але думками була далеко.

— Щось сталося? — тихо запитав він.

Вона мовчала кілька секунд.

— Я бачила його.

— Кого?

— Не знаю.

— Людину?

— Можливо...

Вона похитала головою.

— А можливо, ні.

Всеволод не став засипати її запитаннями.

Лише накрив її долоню своєю.

— Ми розберемося.

Зоряна ледь усміхнулася.

Після вечері вона піднялася до своєї кімнати.

Біля вікна стояв мольберт.

Поряд лежали альбом, графітові олівці й гумка.

Вона відкрила чистий аркуш.

Спочатку намалювала альтанку.

Потім — символ.

Після цього почала відтворювати темний силует.

Олівець швидко ковзав папером.

Вона майже не замислювалася над лініями.

Наче рука сама пам'ятала те, чого не могла пригадати свідомість.

Минуло понад пів години.

Зоряна відклала олівець.

Уважно подивилася на малюнок.

Раптом її серце забилося швидше.

— Ні...

Вона схопила ще один аркуш.

Почала малювати знову.

Коли закінчила, поклала обидва малюнки поруч.

На другому силует був трохи чіткіший.

І саме тоді вона помітила деталь, яка вислизнула від неї в парку.

На грудях темної постаті був той самий символ.

Двері тихо відчинилися.

— Зоряно?

До кімнати зайшов Всеволод.

Він підійшов ближче й подивився на малюнки.

— Це той, кого ти бачила?

Зоряна повільно кивнула.

— Я дещо зрозуміла.

— Що саме?

Вона не відводила погляду від аркуша.

— Він не просто залишає цей символ...

Зоряна провела пальцем по намальованому знаку.

— Він носить його.

Запала тиша.

У цей момент задзвонив телефон.

На екрані висвітилося ім'я Захара.

— Алло?

— Зоряно, у нас новина.

— Що сталося?

— Ми знайшли ще один такий самий символ.

— Де?

Кілька секунд Захар мовчав.

— Не на місці злочину.

— Тоді де?

— На старому міському кладовищі.

Зоряна відчула, як по спині пробіг холод.

Вона повільно підвела очі на Всеволода.

— Завтра їдемо туди.

За вікном здійнявся сильний вітер.

Гілки старих дерев тихо застукотіли по шибці.

Зоряна ще не знала, що ця поїздка змінить усе розслідування.