Глава 14

Наступного ранку Зоряна прокинулася ще до будильника.

Спала вона неспокійно.

Темний серпанок, який вона бачила дорогою додому, не виходив із голови.

Вона швидко поснідала.

Всеволод мовчки спостерігав за нею.

— Ти все-таки поїдеш?

Зоряна кивнула.

— Так.

— Мені це не подобається.

— Знаю.

— Особливо те, що ти будеш поруч із Захаром.

Вона поставила чашку на стіл.

— Я не їду заради нього.

— Я пам'ятаю.

У двері подзвонили.

Обоє переглянулися.

— Це він, — тихо сказала Зоряна.

Всеволод підійшов до дверей і відчинив їх.

На порозі стояв Захар.

— Доброго ранку.

— Якщо для когось він і добрий, то точно не для мене, — сухо відповів Всеволод.

Захар не відреагував.

Його погляд зупинився на Зоряні.

— Готова?

— Так.

Всеволод узяв куртку.

— Я їду з вами.

Захар насупився.

— Це може бути небезпечно.

— А залишити її саму з тобою — безпечно?

Між чоловіками знову запанувала напружена тиша.

— Досить, — твердо сказала Зоряна.

Вони обоє подивилися на неї.

— Це моє рішення.

Вона підійшла до дверей.

— Всеволод поїде з нами.

Якщо тобі це не подобається, можеш їхати сам.

Захар мовчав лише кілька секунд.

Потім коротко кивнув.

— Добре.

За кілька хвилин усі троє вже сиділи в автомобілі.

Дорогою ніхто не розмовляв.

Автомобіль зупинився біля будівлі поліції.

Зоряна уважно оглянула її.

— Ходімо, — сказав Захар.

Щойно вони зайшли до відділку, кілька працівників здивовано подивилися в їхній бік.

— Це вона? — тихо запитав хтось.

— Так, — відповів Захар.

Він провів їх до свого кабінету.

На стіні висіла велика карта міста.

Поруч — фотографії загиблих.

Під кожною були вказані дата, час і місце смерті.

Зоряна мовчки підійшла ближче.

Довго розглядала карту.

Потім перевела погляд на фотографії.

— Ви весь цей час шукали зв'язок між жертвами?

— Так, — відповів Захар.

— Родичі, друзі, робота, фінанси... Ми перевірили майже все.

Зоряна повільно похитала головою.

— Даремно.

У кабінеті запала тиша.

— Чому? — запитав Всеволод.

Вона підійшла до карти.

Провела пальцем між кількома позначками.

— Бо вони пов'язані не між собою.

Вона підняла очі на Захара.

— Вони пов'язані з цими місцями.

Захар мовчки дивився на карту.

Уперше за довгий час у розслідуванні з'явився новий напрямок.

І він відчував, що саме з цього почнеться шлях до відповіді.