Глава 9

Ранок настав тихим і похмурим.

Захар майже не спав.

Він сидів на кухні з чашкою кави, коли на столі завібрував телефон.

На екрані висвітився номер чергового.

— Слухаю.

— Захаре, маємо ще одне вбивство.

Він на мить заплющив очі.

— Хто?

— Микита Столяр. Двадцять три роки.

Захар мовчав.

— Обставини ті самі, — продовжив черговий. — Слідчо-оперативна група вже на місці.

— Зрозумів. Виїжджаю.

Він завершив виклик.

Михайло, який щойно зайшов на кухню, відразу все зрозумів.

— Ще одна жертва?

Захар коротко кивнув.

— Микита Столяр. Двадцять три роки.

Михайло важко видихнув.

— Не встигли...

Захар мовчки взяв ключі від автомобіля.

— Поїхали.

Вони вже виходили з кухні, коли на сходах почувся голос Зоряни.

— Хто загинув?

Обидва обернулися.

— Молодий хлопець, — тихо відповів Михайло. — Микита Столяр.

Зоряна зблідла.

— Знову...

Захар нічого не сказав.

Він лише відчинив вхідні двері.

— Ми повинні їхати.

— Зачекайте.

У передпокої запанувала тиша.

Захар повільно повернувся.

Зоряна кілька секунд мовчала.

Наче сперечалася сама із собою.

Потім тихо промовила:

— Я поїду з вами.

Михайло здивовано подивився на неї.

Захар теж не приховував подиву.

— Ти впевнена?

— Ні.

Вона зробила крок уперед.

— Але поки ми сперечалися, загинула ще одна людина.

Запала тиша.

— Не думай, що я змінила свою думку щодо тебе, — сказала вона, дивлячись Захарові просто в очі.

— Не думаю.

— Я не пробачила тобі.

— Знаю.

— І не погодилася працювати з тобою.

Захар уважно слухав, не перебиваючи.

— Я їду, бо хочу зрозуміти, що відбувається. Якщо це справді те, про що я думаю... часу майже не залишилося.

Михайло обережно запитав:

— Це означає, що ти допоможеш?

Зоряна повільно похитала головою.

— Це означає лише те, що я огляну місце злочину.

Більше нічого не обіцяю.

Захар мовчки кивнув.

— Для початку цього достатньо.

Зоряна взяла зі спинки стільця легку куртку.

Підійшла до дверей.

На мить затрималася.

— І ще дещо.

Захар уважно подивився на неї.

— Після огляду місця злочину ми повернемося до моєї розмови про умови.

— Домовилися.

Утрьох вони вийшли з будинку.

Попереду на них чекало місце ще одного вбивства.

І відповіді, які могли виявитися страшнішими, ніж будь-хто з них був готовий уявити.