Глава 3

Над містом повільно опускався вечір.

Всеволод заглушив двигун автомобіля, вийшов із машини й попрямував до будинку.

День видався виснажливим.

Відчинивши двері, він усміхнувся.

— Зоряно, я вдома!

У відповідь — тиша.

— Зоряно?

Він пройшов до кухні.

Порожньо.

На столі стояла чашка, з якої вона пила чай зранку.

У спальні теж нікого.

Всеволод вийшов у сад.

На лавці під вишнею стояла миска з кількома ягодами.

Наче Зоряна вийшла лише на хвилину.

Він дістав телефон і набрав її номер.

«Абонент тимчасово недоступний.»

— Дивно...

Всеволод зателефонував ще раз.

Безрезультатно.

Спочатку він набрав Юрія.

— Привіт.

— Привіт. Щось сталося?

— Зоряни немає вдома. Телефон вимкнений.

— Може, ще на роботі?

— Зараз перевірю.

Поклавши слухавку, Всеволод знайшов номер Каті — колеги Зоряни.

— Добрий вечір. Вибачте, будь ласка. Зоряна ще на роботі?

— Ні... Вона сьогодні взагалі не приходила.

Всеволод мовчки стиснув телефон.

— Не приходила?..

— Ми думали, що вона захворіла.

— Дякую...

Він завершив виклик.

Серце почало битися швидше.

Якщо Зоряни не було на роботі...

То де вона?

Наступний дзвінок — матері Зоряни.

— Добрий вечір. Зоряна до вас не заходила?

— Ні. А що сталося?

— Не можу її знайти.

— Може, до когось із подруг поїхала?

— Зараз перевірю.

Всеволод подзвонив ще двом подругам.

Ніхто її не бачив.

Він опустив телефон.

У грудях повільно наростав тривожний холод.

І раптом у пам'яті спливла вчорашня розмова.

«До мене сьогодні приїжджав Захар.»

Тоді Зоряна лише коротко розповіла, що він просив її про допомогу.

Вона відмовила.

Всеволод тоді не став розпитувати подробиці.

Думав, це чергова неприємна зустріч із людиною, яку вона давно не хотіла бачити.

Тепер же ця розмова набула зовсім іншого значення.

— Невже?..

Він одразу похитав головою.

— Ні... Він слідчий.

Таке не вкладалося в голові.

Але інших зачіпок не було.

Всеволод схопив ключі від автомобіля.
Перш ніж шукати Захара, потрібно було поговорити з Юрієм.
Він швидко зачинив двері будинку й сів за кермо.
Автомобіль рушив із місця, залишаючи позаду тиху вулицю.
Усередині наростав тривожний страх.
Всеволод ще не знав, що цієї ночі його життя зміниться назавжди.