Розділ 4. Те, що не помітити

- Що далі будеш робити? - запитала Марі в своєї молодшої сестри, яка досі була десь далеко в своїх власних роздумах. Вони вже вийшли з бібліотеки і крокували коридором.

- Тобто? - не одразу зрозуміла Софі.

- Після того, як ти дізналася напевне, що королева щось приховує, - пояснила сестрі.

- Мммм…нічого? - байдуже відповіла молодша сестра, в якої вже точно склався план подальших дій.

- Ти щось задумала, але мені, як я розумію точно нічого не скажеш.

- А ти здогадлива, - продовжила заводити цю розмову в безглуздий напрямок Софі, наче насміхаючись над своєю сестрою, що неабияк останню дратувало.

- Я справді хотіла провести з тобою нормально час, як сестра з сестрою. Хоча б кілька годин, проте ти права – якось у нас з цим не склалося. Тому, - Маріанна штовхнула сестру до стіни з усієї сили так, що та боляче врізалася тілом у холодний камінь. Вона притисла Софі до стіни, тримаючи зігнутою в лікті рукою її горло.

Софі інстинктивно схопила рукою руків'я ножа, який носила завжди з собою. Цей рух не залишився непомітним для старшої сестри. Марі метнула погляд на руку Софі, що вже тримала ножа і була готовою до оборони. Марі на це лише посміхнулася і сильніше притисла Софі до стіни: тепер нерівності в ній боляче подряпали частину спини, де були відкриті ділянки від сукні, що носила молодша сестра.

– Я не маленька дівчинка, щоб звертати увагу на твої дитячі витівки та слова. Проте ти не думала, що час подорослішати? Зараз – це для тебе забавки, проте не довго так буде тривати. Сьогодні ти відповісиш грубо мені, а завтра – Антуанеті, як завжди, але, на жаль, наслідки будуть не такі, як до цього. Наша мати стає практично всевладною в цьому замку. Ну, а Річард, - дівчина важко зітхнула і вже хотіла договорити, проте вони почули голос брата в кінці коридору, тому Марі різко відскочила від сестри, яка і далі залишилась стояти біля стіни.

- Про вовка промовка, - прокоментувала появу брата Софі.

Річард був не сам – сестри не одразу це усвідомили. Лише після того, як почули сміх невідомої дівчини, яка була схована від чужих поглядів однією з колон. Майбутній король настільки зосереджено слухав те, що розповідала йому його дівчина, що навіть не почув, як до нього підійшло дві інші дівчини, які навіть не намагалися приховати свою присутність.

- Ліє? – здивовано запитала Маріанна. Складалося враження, наче вона вперше бачить свою найкращу подругу Кастилію.

Софі не залишила за собою ні слова, все ж подруга не її. Річард же дорослий хлопець, який не потребує опіки від молошої сестри, а тим більше її думки, яка його зовсім не цікавила, як він дав зрозуміти багато років тому. Тож для чого намагатися і йти на марну справу? До того ж, Софі було все одно на особисте життя брата, але Кастилія у ролі його дівчини теж здивувало молодшу сестру.

Кастилія вже хотіла відійти якнайдалі від Річарда, але він її зупинив, загородивши своїм тілом її від своєї старшої сестри. Марі на це ж лише закотила очі.

- Як благородно, - саркастично мовила Марі.

- Ти можеш хоч раз не втручатися в чужі справи, - гаркнув на сестру брат і серйозно додав, - і навіть не думай звинувачувати в чомусь Кастилію. Щось не подобається, то звертайся до мене. Я, як майбутній король, маю допомагати вирішувати проблеми своїм підданим, навіть якщо вони такі безчесні і підлі люди, як ти, Маріанно.

- Нарешті ти показав характер. Я вже втратила будь-які надії на його існування, - зло посміхнулась дівчина і додала, вже звертаючись до своєї подруги, - подобається бути ошуканою, Лі? Ти ж напевно навіть не знаєш… Правда ж, Річарде?

- Про що ти? – запитала Лія, дивлячись то на Марі, то на хлопця. Завжди весела дівчина виглядала такою стурбованою, як ніколи. Софі вперше її такою бачила. Хоча вона ніяк не могла знати цієї дівчини, вони були чужими один для одної навіть більше, аніж з сестрою. Та й наврядчи, що коли-небудь пізнають одна одну. Тому впевнено сказати, що на Кастилію схоже Софі не могла.

- Мені потрібно поговорити з сестрою, - злегка повернувши голову в сторону Кастилії, мовив принц Річард.

- Так, йди, - додала Марі дещо емоційно. Софі рідко бачила, аби сестра була емоційною, та й ще по-справжньому, щиро про когось хвилювалась і турбувалась. Так, справді, за цим сердитим поглядом та підвищеним тоном була прихована турбота про свою подругу. Ненароком в голові промайнула швидка думка, яка з невідомої причини змусила дівчину на кілька секунд відволіктись: «Марі мала тепліші стосунки з нерідною для неї людиною, аніж з рідною сестрою». І ось тепер те, що вже встигло забутися нагадало про себе. Бо ж якщо її сестра обрала не її, то можливо Софі погана сестра і в ній проблема. Марі не читала їй книги на ніч, коли Софі була меншою, а старша сестра якраз навчилась читати, тоді Марі практично всим і все читала при дворі, але не сестрі. Софі не вірила в казки, їй було все одно на них, їй була чомусь важлива саме рідна сестра. Десь до трьох років Марі трохи проводила час з сестрою. Тій було лише цікаво те, що сестра така маленька. Але з часом Марі ставало нудно: Софі мало говорила, погано ходила, та й часом плакала, особливо до року. Потім Марі познайомилась з Кастилією, завжди веселою та щирою дівчинкою, яка забрала увагу старшої сестри до молодшої разом з останніми шансами бути їм близькими чи найкращими подругами. Тоді маленька Софі відчула в своєму дитячому віці неприємне відчуття, яке нагадувало про себе кожного разу, коли вона бачила сестру з Лією. Через кілька років вона дала цьому назву – заздрість, але вголос ніколи так і не промовила.

Можливо, колись це її дуже турбувало, бо вона хотіла якоїсь уваги. Причиною цьому стало те, що вона мала багато волі і часу, але не знала куди витратити їх. Її сестра навіть не уявляла наскільки була правою, коли сказала, що Софі самотня, тому намагалась заповнити свою порожнечу увагою. Марі і Річард також були самотніми по-своєму, але з самого народження на них лягли обов'язки та завдання, які створили їхні життєві цілі. Їм було для чого жити, а Софі мала все, аби побудувати власну долю, але була прив'язаною до королівського двору. Марі готували до заміжжя, Річарда до правління, а для Софі не залишилось нічого, щоб було вартим королівської дитини.