Вогонь палає звідусіль
Та не на землі
А лиш у їх душі
Як і добро зникає у власній імлі
Їх погляди вбивають
А на обличчі емоцій не втрачають
Якими б зрадливими вони не були
Вони просто в своїх друзів стріляли
Про це просто ніяк не сказати
Але достатньо своє серце віддати…
Ні… болю фізичного не було
Якби серце не згнило
І душа так вогнем зради не горіла
І вічна любов та дружба не мліла…
10 років від створення Аліо-Мару – країни, яка стала об’єднанням всіх прекрасних рис в собі: любові, дружби, рівноправ’я, щастя, радості. Але була проблема в усьому цьому, адже найбільша ідеальність породжує справжнє зло. Чи просто ми не здатні бути ідеальними…
Це була, як завжди вона – влада. Вона прийшла тихо в душі 4 друзів і зіпсувала їх. Так більшість каже, але є інша версія історії, де люди зіпсували владу, зробили її виною в своїх недоліках. Хто знає, як все це було, але те, що ідеальна країна Аліо-Мару насправді далеко неідеальна, залишається правдою, яку ніхто не визнавав, тому правда вирішила зробити все по-своєму. І ось так країна Аліо-Мару стала країною розбрату, яку не змогли поділити 4 друга, які з народження ділили спільну душу.
Насправді нічого не відбулося, питання в тому, що ж почало зароджуватися, а що зникати?
***********
Падіння Аліо-Мару
Крик, плач, біль, смерть
І ось немає країни чверть.
Зрада, підступність картини
І ось уже й немає половини.
Сонце не сходить, лиш душі роздерті
І ось вже й немає країни три чверті.
Холодний погляд, гострі ножі
І ось від країни лишились чужі.
15 років від створення Аліо-Мару.
Цю лічилку знали практично всі діти. Хто ж не любить сумні історії? Сильна, могутня, ідеальна країна Аліо-Мару стала лише легендою про те, як утворилися 4 нових країни.
Скільки років пройшло від падіння Аліо-Мару ніхто не знає, як і не знають точно чи вона взагалі існувала. Але те, що все-таки пращури цих людей пустили кров на цій землі за свою країну - правда.
За легендою, першою була країна Спесіта. Спочатку її називали країною надією, жителі цієї країни справді вірили в те, що здатні залишитися подалі від розбіжностей в політичних поглядах чотирьох своїх правителів. До того ж Роберт, правитель цієї частини Аліо-Мару, був не проти залишити боротьбу за престол всієї країни, з цим він і прийшов до своїх друзів, але вони, затуманені владою, вирішили, що він хоче їх обхитрити таким чином і забрати корону собі. Так і не стало Роберта, залишилося лише тіло та серце проткнуте кинжалом вічної дружби. Народ Роберта, найчистішого з зіпсованих, постав і почалася перша громадянська війна. Так країна, яка дала надію, стала жертвою. Там не було радості, всі були в скорботі, а коли настали кращі часи, всі вже й забули, що така щастя і надія. Надія їх зрадила один раз, а другий раз зруйнувала.
Другим був Вільгельм і його країна Ер-Дуеліос. Країна зради, лицемірства і страху. Чому вона була не першою – не зрозуміло, адже з цього все почалося. Колись це була зрада дружби заради влади, а зараз, здається, це тече в крові всіх жителів Ер-Дуеліоса, як прокляття на віки за зраду, адже саме руки Вільгельма в крові Роберта. Він був розумним і сильним, але недостатньо, щоб не піддатися думці влади над всією Аліо-Мару, недарма ж він вбив друга. І ось країна в руках Вільгельма, корона його.
І ось коли в іншого забрали те, над чим йому здавалося він мав владу, він захотів ще більше володіти цим. Так і з’явилася третя країна Кадер – країна, яка принесла падіння Аліо-Мару. Аорон, король Кадера, ніс об’єднання, а приніс лише руйнування. І ось здавалося, коли він зрозумів це і почав просити прощення перед світом, його душа покинула цю землю від руки того, хто весь час був в стороні, найжорстокішого, найрозумнішого, найзіпсованішого з усіх - Амбросія. Його рука була легка, як і душа, бо її навіть не було.
Амбросій приніс з собою помсту за всіх… Кажуть, це він вбив Вільгельма за Роберта, а Аорона за Аліо-Мару, проте ніхто не знав про його роль в цій історії. Може, він був мечем справедливості і правди, але де ж він був раніше?
Четверта країна найзагадковіша – ніхто не знає про її існування, про її кордони. Кажуть, це країна помсти та відродження і її заснував Амбросій, але ніхто не знає точно, як і те, чи все це правда, чи лиш частина легенди.