Пролог. Забута країна - ідеал

Вогонь палає звідусіль

Та не на землі

А лиш  у їх  душі

Як і добро зникає у власній імлі

Їх погляди вбивають

А на обличчі емоцій не втрачають

Якими б зрадливими вони не були

Вони просто в своїх друзів стріляли

Про це просто ніяк не сказати

Але достатньо своє серце віддати…

Ні… болю фізичного не було

Якби серце не згнило

І душа так вогнем зради не горіла

І вічна любов та дружба не мліла…

10 років від створення Аліо-Мару – країни, яка стала об’єднанням всіх прекрасних рис в собі: любові, дружби, рівноправ’я, щастя, радості. Але була проблема в усьому цьому, адже найбільша ідеальність породжує справжнє зло. Чи просто ми не здатні бути ідеальними…

Це була, як завжди вона – влада. Вона прийшла тихо в душі 4 друзів і зіпсувала їх. Так більшість каже, але є інша версія історії, де люди зіпсували владу, зробили її виною в своїх недоліках. Хто знає, як все це було, але те, що ідеальна країна Аліо-Мару насправді далеко неідеальна, залишається правдою, яку ніхто не визнавав, тому правда вирішила зробити все по-своєму. І ось так країна Аліо-Мару стала країною розбрату, яку не змогли поділити 4 друга, які з народження ділили спільну душу.

Насправді нічого не відбулося, питання в тому, що ж почало зароджуватися, а що зникати?

***********

Падіння Аліо-Мару

Крик, плач, біль, смерть

І ось немає країни чверть.

Зрада, підступність картини

І ось уже й немає половини.

Сонце не сходить, лиш душі роздерті

І ось вже й немає країни три чверті.

Холодний погляд, гострі ножі

І ось від країни лишились чужі.

15 років від створення Аліо-Мару.

Цю лічилку знали практично всі діти. Хто ж не любить сумні історії? Сильна, могутня, ідеальна країна Аліо-Мару стала лише легендою про те, як утворилися 4 нових країни.

Скільки років пройшло від падіння Аліо-Мару ніхто не знає, як і не знають точно чи вона взагалі існувала. Але те, що все-таки пращури цих людей пустили кров на цій землі за свою країну - правда.

За легендою, першою була країна Спесіта. Спочатку її називали країною надією, жителі цієї країни справді вірили в те, що здатні залишитися подалі від розбіжностей в політичних поглядах чотирьох своїх правителів. До того ж Роберт, правитель цієї частини Аліо-Мару, був не проти залишити боротьбу за престол всієї країни, з цим він і прийшов до своїх друзів, але вони, затуманені владою, вирішили, що він хоче їх обхитрити таким чином і забрати корону собі. Так і не стало Роберта, залишилося лише тіло та серце проткнуте кинжалом вічної дружби. Народ Роберта, найчистішого з зіпсованих, постав і почалася перша громадянська війна. Так країна, яка дала надію, стала жертвою. Там не було радості, всі були в скорботі, а коли настали кращі часи, всі вже й забули, що така щастя і надія. Надія їх зрадила один раз, а другий раз зруйнувала.

Другим був Вільгельм і його країна Ер-Дуеліос. Країна зради, лицемірства і страху. Чому вона була не першою – не зрозуміло, адже з цього все почалося. Колись це була зрада дружби заради влади, а зараз, здається, це тече в крові всіх жителів Ер-Дуеліоса, як прокляття на віки за зраду, адже саме руки Вільгельма в крові Роберта. Він був розумним і сильним, але недостатньо, щоб не піддатися думці влади над всією Аліо-Мару, недарма ж він вбив друга. І ось країна в руках Вільгельма, корона його.

І ось коли в іншого забрали те, над чим йому здавалося він мав владу, він захотів ще більше володіти цим. Так і з’явилася третя країна Кадер – країна, яка принесла падіння Аліо-Мару. Аорон, король Кадера, ніс об’єднання, а приніс лише руйнування. І ось здавалося, коли він зрозумів це і почав просити прощення перед світом, його душа покинула цю землю від руки того, хто весь час був в стороні, найжорстокішого, найрозумнішого, найзіпсованішого з усіх - Амбросія. Його рука була легка, як і душа, бо її навіть не було.

Амбросій приніс з собою помсту за всіх… Кажуть, це він вбив Вільгельма за Роберта, а Аорона за Аліо-Мару, проте ніхто не знав про його роль в цій історії. Може, він був мечем справедливості і правди, але де ж він був раніше?

Четверта країна найзагадковіша – ніхто не знає про її існування, про її кордони. Кажуть, це країна помсти та відродження і її заснував Амбросій, але ніхто не знає точно, як і те, чи все це правда, чи лиш частина легенди.