Глава 2. Нове життя

Кіра вийшла з автобуса і відчула холодне ранкове повітря. Воно пронизувало куртку, але біль у спині і ногах був важчим. Кожен крок здавався нескінченно довгим. Люди проходили повз, не звертаючи уваги — або дивилися з легким презирством.

Вона підійшла до дзеркала вітрини магазину. Відображення було чужим: округлі щоки, сумні очі, трохи повніше тіло, ніж вона звикла бачити у своєму. Кіра провела долонею по обличчю — і відчула, як тривога переповнює її.

*“Це не може бути реальністю… Це  сон… або жарт…” — думала вона, але кожен біль у ногах і колінах нагадував, що все справжнє

Телефон у сумці продовжував вібрувати. Кіра витягла його і побачила:

— Робочий день? — пробурмотіла Кіра. Вона не знала, що робить Марія, і ніколи не звертала увагу на будні інших. Тепер же це була її реальність.

Вона вирушила на роботу, і кожен крок нагадував: світ не чекає. На вулицях люди поспішали, дехто бурчав, дехто кидали зневажливі погляди. Колись Кіра сама так дивилася на інших. Тепер вона відчувала це на собі.

У офісі її зустріла колега

Маріє, ти запізнилася! — суворо сказала жінка з окулярами.

— Вибачте… — голос звучав дивно чужо. Кіра відчула сором і страх. Раніше її ніхто не лаяв, а зараз кожне слово здавалось колючим ножем у серце.

Після короткого інструктажу Кіра почала працювати. Вона помічала кожну дрібницю: важкі папки, некомфортне крісло, постійний шум і легку недооцінку колег. Кожна дрібниця нагадувала їй, що життя Марії було зовсім іншим — не красивим і легким, як її власне

На обід Кіра вийшла на вулицю. Стара кав’ярня, звичайний столик біля вікна. Вона замовила чай і сіла, спостерігаючи за людьми. Раніше вона йшла повз них, не помічаючи чужого болю. Тепер же кожен погляд здавався відгуком на її власні вчинки.

Сльози підступили несподівано. Кіра вперше відчула щось глибоке: біль і сором, які раніше були чужі її життю. Вона усвідомила, що її слова і дії можуть поранити. І що відчуття чужого болю — найпотужніший урок.

— Якщо це покарання… — прошепотіла вона самій собі, — то я зрозуміла… І, можливо, це єдиний шлях стати краще.