Глава 1. Жорстокий ранок

Кіра прокинулася рано, одразу відчувши легкий прилив впевненості. Сьогодні фотосесія — світло, камери, захоплені погляди. Вона перевірила своє відображення в дзеркалі: волосся ідеально укладене, макіяж бездоганний, усмішка — як завжди, на висоті.

На зупинці автобуса вона помітила огрядну дівчину, яка невпевнено стояла біля дверей. Серце Кіри стиснулося від самовдоволеної думки: “Ось ще одна, з ким можна порозважатися.”

— Гей, — голос Кіри був тихим, але колючим, — що це за наряд? Тобі важко стояти прямо?

Дівчина почервоніла і відвернулася, а сльози застрибали на очах. Кіра відчула короткий прилив задоволення і злегка посміхнулася.

— Та йди вже, — буркнула Кіра до себе, занурюючись у свої думки про майбутню фотосесію.

В автобусі було тісно. Кіра сіла біля вікна, впевнена, що цей день буде ще одним тріумфом її краси та впевненості. Сон окутував її легким покровом — і вона задрімала.

А коли прокинулася, усе змінилося.

Спочатку вона подумала, що це сон. Дзеркало в автобусі показувало не її обличчя. Замість звичних рис дивилася чужа дівчина — очі, які раніше викликали сміх у Кіри, тепер дивилися на неї з відчуттям болю та суму.

Кіра підняла руки. Вони були більшими, важкими, непривичними. Дихання перехопило — і серце закалатало від жаху.

— Це не може бути правдою… — прошепотіла вона, але голос звучав чужо.

Раптом автобус різко загальмував. Кіра втратила рівновагу і ледь не впала. Всі дивилися на неї байдуже. Вона раптом відчула втому, яку ніколи не знала. Кожен рух був випробуванням.

Телефон у сумці завібрував. На екрані висвітилося повідомлення:

«Маріє, ти знову запізнишся? Начальник уже сердиться».

Кіра відчула, як холод прокотився по спині. Вона — Кіра, красуня, королева фотосесій і соціальних мереж — тепер жила в тілі тієї дівчини, яку колись принизила.

І вперше в житті їй захотілося не сміятися… а зрозуміти.