Розділ 27

98,0%.

Рейн відчув, як щось усередині нього тріснуло.

Не кістка.

Не нерв.

Не судина.

Щось, чого ще кілька днів тому він навіть не знав про себе.

Поле.

Воно більше не вкладалося в тіло.

Синьо-білі лінії побігли чорною платформою.

По підлозі.

По стінах.

Вниз — до Головної Брами.

Вгору — крізь Кайр.

Далі.

По стародавній мережі Астреї.

Рейн зігнувся.

Кров капнула з носа.

Кіара кинулася до нього.

— РЕЙН!

Вона не встигла торкнутися.

Повітря між ними стало щільним.

Не щитом.

Не стіною.

Просто поле змінилося.

Кіарину руку відвело вбік.

Вона завмерла.

Рейн теж.

Він цього не робив.

Свідомо — ні.

— Не підходь.

— Я маю контролювати...

— Кіаро.

Вона подивилася йому в очі.

Рейн сам не знав, що там побачила.

Але зупинилася.

Над платформою спалахнув новий рядок.

98,4%.

Зовні гримів Кайр.

Постріли.

Крики.

Червона тріщина в небі ставала ширшою.

Під містом Головна печать падала.

37,2%.

Ареновий голос прийшов крізь поле.

Не через передавач.

Не словами.

Відчуттям.

Присутністю.

Я тут.

Рейн видихнув.

— Знаю.

Кіара різко:

— Хто?

— Арен.

— Ти його чуєш?

— Не так.

Він не міг пояснити.

R-16 був далеко.

У медичному секторі.

Лежав із пошкодженою нервовою системою.

Але їхні поля торкалися через мережу.

Не думки.

Не телепатія.

Ритм.

Стабілізатор.

Якір.

Двоє ключів.

98,9%.

Рейн закрив очі.

І Кайр зник.

На мить він став містом.

Не буквально.

Не втратив себе.

Але відчув.

Північна стіна.

Розколота.

Південний пролом.

Вогонь у Нижньому місті.

Саарський щит, який мерехтів біля старої кузні.

Карра Товека — важкий, щільний польовий вузол.

Дорна.

Мару.

Велла.

Крейна.

Тисячі людей.

Кожен — маленький сигнал.

Не голос.

Не думка.

Просто:

є.

Кайр був повний «є».

Далі.

За містом.

Села.

Шахти.

Ліс.

Старі дороги.

Ще далі.

Сусідні міста.

Столиця.

Східний Союз.

Моря.

Інші континенти.

Мільйони слабких вогнів.

Астрея.

Він не бачив облич.

Не читав думок.

Не міг знайти конкретну людину за бажанням.

Але відчув масштаб.

І раптом зрозумів, наскільки мало знав про Ефір.

Гарен учив його дивитися всередину.

Ір'Саен — назовні.

Карр — у вагу.

Арен — у стабільність.

А всі вони...

торкалися однієї речі.

Одного океану.

Рейн усе життя носив чашку води й думав, що вона і є його сила.

Насправді сила була всюди.

Проблема ніколи не полягала в тому, скільки він міг узяти.

Проблема була в тому, скільки міг провести через себе й залишитися собою.

99,1%.

Біль ударив у голову.

Світ розколовся.

Рейн закричав.

— ТИСК ЗРОСТАЄ! — кричала Кіара.

На її сканері показники перетворилися на червоний хаос.

Серце Рейна:

сто вісімдесят сім.

Сто дев’яносто.

Сто дев’яносто чотири.

— Рейн, зупини процес!

— Не можу.

— МОЖЕШ!

— Ні.

Система:

ІНІЦІАЛІЗАЦІЯ НЕЗВОРОТНА.

Кіара вилаялася.

Велл через канал:

— Що відбувається?!

— ВІН ДОХОДИТЬ ДО СТА!

— Наслідки?

— НЕ ЗНАЮ!

Рейн мало не засміявся.

Навіть зараз.

Улюблене слово.

Гарен би оцінив.

99,3%.

Вейра Касс стояла на площі серед тіл чорних істот.

Вона дивилася на світлові хвилі, що проходили через місто.

— Відключи його.

Кіара:

— Уже неможливо.

— Тоді вбий.

Тиша.

Рейн почув.

Навіть крізь біль.

Кіара повільно повернулася.

— Що?

Вейра дивилася на платформу.

— Якщо він втратить контроль після ста...

— Ні.

— Ти не розумієш.

— Розумію достатньо.

— Він може відкрити Браму.

— НІ.

Вейра підняла зброю.

Кіара стала між нею і Рейном.

Миттєво.

Без вагань.

— Відійди.

— Ні.

— Кіаро.

— Я сказала ні.

Вейра дивилася.

— Ти готова ризикувати планетою заради однієї людини?

Кіара стиснула зброю.

— Це його рішення.

— Якщо він перестане бути здатний вирішувати?

— Тоді вирішуватимемо потім.

Рейн крізь біль прошепотів:

— Гарен би тебе схвалив.

Кіара різко:

— ТИ ЗАРАЗ НЕ ГОВОРИ!

Вейра почула.

На секунду опустила зброю.

Можливо, ім’я Гарена все ще щось означало.

Можливо — ні.

99,5%.

Червоне небо відкрилося ще ширше.

За ним нарешті показалася форма.

Не вся.

Неможливо.

Занадто велика.

Щось чорне рухалося за розривом.

Не корабель.

Не так, як Рейн розумів кораблі.

Мільйони червоних точок по поверхні.

Довгі конструкції.

Розгалуження.

Наче місто виросло навколо живої істоти.

Або істота навколо міста.

Кел'Тар дивився вгору.

— КОРІННА ФОРМА.

Велл глянув.

— Що?

— Старий термін.

— Нормальними.

Кел'Тар навіть не образився.

— Ми не знаємо, що вони таке.

Рейн почув його через мережу.

Саарський командувач продовжив:

— Наші архіви називають їх Поглиначами.

Кіара зблідла.

— Я думала, це міф.

— Ні.

— Ви зустрічали?

— Наша цивілізація — ні.

Пауза.

— Ті, хто був до нас, — так.

Вейра різко: