Розділ 24

Запечатаний світ

Рейн прокинувся від того, що Гаренова майстерня загуділа.

Не голосно.

Не як під час землетрусу.

Нижче.

Глибше.

Звук ішов крізь підлогу.

Крізь стіни.

Крізь кістки.

Рейн відкрив очі.

Кілька секунд просто лежав на старій канапі.

Потім зрозумів.

Медальйон на грудях був гарячим.

— Ну звісно.

Він сів.

Правий бік відразу нагадав про вчорашній бій.

Ребра.

Рана.

Опечена долоня.

Плече.

Рейн стиснув зуби.

Медальйон спалахнув.

АВАРІЙНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ.

— Не може бути просто «доброго ранку»?

Система не оцінила.

ПЛАНЕТАРНИЙ КОНТУР: НЕСТАБІЛЬНІСТЬ.

ГЛИБИННІ ПЕЧАТІ: ЧАСТКОВЕ РОЗБЛОКУВАННЯ.

Рейн перестав жартувати.

— Які печаті?

Пауза.

ДОСТУП ОБМЕЖЕНИЙ.

— Система.

— Готова.

— Які.

— Печаті.

— Частково.

— Розблоковані?

Рейн заплющив очі.

— Ненавиджу тебе.

Двері нагорі відчинилися.

Кроки.

Лія спустилася сходами.

Волосся розпатлане.

На плечах ковдра.

— Що сталося?

Рейн показав на медальйон.

Вона прочитала.

— «Глибинні печаті».

— Так.

— Ми про них знали?

— Ні.

— Чудово.

Він подивився.

— Ти дуже швидко вчишся говорити як Гарен.

Лія завмерла.

На секунду.

Біль повернувся в обличчя обох.

Потім вона тихо сказала:

— Комусь треба.

Рейн опустив очі.

— Так.

Медальйон знову спалахнув.

R-17: 77,2%.

Рейн насупився.

— Воно прискорилось.

Лія:

— Вчора було 76,8.

— Чотири десятих за кілька годин.

— Кіара казала, що темп змінюється.

— Знаю.

— Треба її будити.

— Думаєш, вона спить?

З вулиці пролунав різкий стукіт у двері.

Кіара:

— РЕЙН!

Лія подивилася.

— Ні.

Рейн встав.

— Бачиш?

---

Кіара була не сама.

Поруч стояв Арен.

Обидва виглядали так, ніби не спали.

Кіара тримала сканер.

Арен — чорну пластину з центрального комплексу.

— Треба вниз, — сказала вона.

— Я теж радий тебе бачити.

— Зараз.

— Уже одягаюсь.

— Ти спав у штанах.

Рейн глянув на себе.

— Ефективно.

Лія:

— Огидно.

— Дякую за підтримку.

Арен поклав пластину на Гаренів стіл.

Проєкція Астреї.

Вісім генераторів.

Чотири активні.

Кілька транспортних вузлів.

А потім щось нове.

Глибше.

Під поверхнею планети проступило величезне кільце.

Не під Кайром.

Навколо всієї Астреї.

Ніби невидима сітка проходила крізь мантію планети.

Рейн дивився.

— Це що?

— Я не знав, що воно існує, — сказав Арен.

— Корисно.

— Я серйозно.

Кіара збільшила.

Десятки вузлів.

Сотні ліній.

І в центрі...

одна чорна точка.

Не в географічному центрі світу.

Глибоко під північним континентом.

Приблизно під регіоном Кайра.

— Там наш комплекс? — запитала Лія.

Арен похитав головою.

— Наш комплекс вище.

— Наскільки?

Кіара перевірила.

— Значно.

Рейн:

— У кілометрах.

— Майже сімнадцять.

Тиша.

Лія повільно:

— Під нами ще щось є.

Гарен би сказав, що ненавидить цей світ.

Рейн майже почув.

— Звісно.

Кіара показала новий напис.

ПЕЧАТЬ 1: 96%.

ПЕЧАТЬ 2: 100%.

ПЕЧАТЬ 3: 100%.

...

ПЕЧАТЬ 9: 100%.

Рейн:

— Перша відкривається?

— Чотири відсотки, — сказала Кіара.

— Через Ковчег?

— Частково.

Арен:

— Через тебе теж.

Рейн подивився.

— Звичайно.

Кіара показала ще один графік.

КОВЧЕГ: СИНХРОНІЗАЦІЯ 18%.

R-17: ІНІЦІАЛІЗАЦІЯ 77,2%.

ПЕЧАТЬ 1: СТАБІЛЬНІСТЬ ЗНИЖУЄТЬСЯ.

Три показники.

Зв’язані.

Рейн відчув холод.

— Якщо я дійду до ста...

Кіара не відповіла одразу.

Арен сказав:

— Ми повинні дізнатися до того.

---

Дарен Велл зустрів їх біля входу в П’яту шахту.

Цього разу навіть не питав, куди вони йдуть.

— Я з вами.

Рейн:

— Ні.

Велл подивився.

— Це не прохання.

— У місті Саар, Спадкоємці, Вартові, дванадцять мільйонів людей на Ковчезі й невідомий Нульовий.

— Саме.

— Тому місту потрібен маршал.

Велл мовчав.

Рейн продовжив:

— Крейн?

— Лежить у медичному секторі.

— Сол?

— Під вартою.

— Матіас?

— Під подвійною.

— Дорн?

— Уже командує північною стіною.

— Мара?

— Організовує біженців.

— Карр?

Велл зітхнув.

— Їсть.

Рейн подумав.

— Значить, усе нормально.

Маршал не усміхнувся.

— Ти щойно поховав Гарена.

Рейн завмер.

— Знаю.

— І все одно йдеш.

— Так.

— Оце мене й турбує.

Рейн подивився.

Велл говорив не як маршал.

— Я не збираюся помирати.

— Усі так кажуть перед тим, як...

Він зупинився.

Гарен.

Тиша.

Рейн стиснув руків’я старого меча.

Тепер він носив його за спиною.

Свій клинок залишив.

Гаренів був трохи важчий.

Трохи коротший.

І відчувався неправильно.

Поки.

— Повернусь.

Велл дивився на праве око.

— Не сіпнулося.

— Вчуся.

Маршал кивнув.

— Тоді принеси відповіді.

— Постараюсь.

— Оце вже не подобається.

---

Спуск зайняв майже сорок хвилин.

Не тому, що система рухалася повільно.

Вона просто не мала прямого маршруту.

Частина старих коридорів була заблокована.

Інші не відкривалися навіть R-доступом.

Кіара кілька разів дивилася на показники.

— Це не колоніальна мережа.

Арен кивнув.

— Старіше.

— Наскільки?

— Не знаю.

Рейн:

— Навіть не скажу.