Розділ 21

 Зрада

Ефір вибухнув.

І Рейн уперше не потягнувся до свого.

Він потягнувся до того, що було між ними.

Не до сили Саймона Крейна.

Це було б безглуздо.

Порівняно з Архонтом його власний резерв здавався краплею біля моря.

Рейн шукав інше.

Напрям.

Течію.

Те, як Ефір Крейна проходить крізь кімнату.

Як тисне на камінь.

Як змушує повітря ставати важчим.

Як огинає людей.

І знайшов.

На мить.

Крейн підняв руку.

Рейн відчув удар ще до того, як той став видимим.

Не кулак.

Не хвиля.

Стиснене поле.

Воно йшло прямо в груди.

Досить сильне, щоб відкинути людину через кімнату.

Можливо зламати кілька ребер.

Рейн не блокував.

Не зміг би.

Він лише потягнув зовнішній Ефір убік.

На волосину.

На палець.

На...

достатньо.

Удар пройшов поруч із плечем.

Кам’яна стіна за спиною тріснула.

Рейн завмер.

Крейн теж.

Вперше Архонт подивився на нього не як на хлопця.

— Ти...

— Потім, — сказав Рейн.

Карр Товек врізався у Вартового.

Підлога здригнулася.

---

Кімната стала замалою для всіх одразу.

Карр змінив вагу в момент удару.

Рейн уже бачив це раніше.

Але не в бою.

Нога Кхара опустилася.

Камінь під нею тріснув.

Його тіло ніби стало в кілька разів важчим.

Вартовий устиг поставити ефірний бар’єр.

Погана ідея.

Карр не пробив його кулаком.

Він втиснув разом із людиною в стіну.

Удар.

Камінь пішов тріщинами.

— Варвар, — сказав Карр.

Перекладач Кіари передав.

Дорн зареготав.

— Наш!

Він уже бився з другим.

Молот проти меча.

Синій Ефір проти білого.

Вартові були не звичайними орденцями.

Рейн зрозумів за перші три секунди.

Ці люди знали більше.

Не так, як Ір'Саен.

Не зовнішній контроль.

Але їхня робота з Ефіром була чистішою.

Стиснутою.

Майже без зайвого світла.

Один рух — один імпульс.

Дорн ударив.

Вартовий змістився.

Не блокував.

Меч увійшов під руків’я молота.

Дорн ледве відсмикнув пальці.

— Хороший.

— Нарешті хтось твого рівня, — крикнув Гарен.

— Ти мене зараз підтримав?

— Ні!

Гарен сам прийняв удар третього Вартового.

Мечі зіткнулися.

Старий програв силою.

Це було видно.

Його відтиснуло.

Але рух...

Рейн упізнав.

Східна школа.

Гарен дозволив противнику повірити, що відступає.

Півкроку.

Ще.

Потім змінив кут.

Клинок Вартового пішов повз.

Гарен врізав руків’ям у підборіддя.

— Старий, — прошипів противник.

— Зате живий.

Кіара не вступала в ближній бій.

Вона працювала точніше.

Один постріл.

Вартовий ставить щит.

Другий — уже не в нього.

В підлогу.

Удар розбиває камінь під ногами.

Людина втрачає рівновагу.

Арен входить.

Долоня.

Зеленувато-синій спалах.

Поле Вартового здригається.

Не гасне.

Але стає стабільним.

Занадто стабільним.

Рейн уже знав, що це означає.

R-16 тримав структуру.

І робив її передбачуваною.

Кіара стріляє вдруге.

Щит лопається.

— Один! — крикнув Дорн.

— Він живий, — сказала Кіара.

— Тоді пів.

— Це не так рахується!

— У мене так!

---

Старий Вартовий не бився.

Той, хто знав Селену.

Він стояв біля транспортного вузла.

Чорний пристрій у руці.

Рейн бачив, як цифра росте.

НЕСАНКЦІОНОВАНИЙ ДОСТУП: 51%.

— Арене!

R-16 почув.

— Бачу!

Рейн рвонув до вузла.

Крейн став між ними.

Просто.

Без поспіху.

І від цього було гірше.

Рейн зупинився.

Архонт дивився.

— Не змушуй мене.

— Ви вже вирішили.

— Ні.

— Тоді відійдіть.

Крейн мовчав.

За його спиною старий сказав:

— Саймоне.

Одне слово.

Наказ.

Крейн стиснув щелепи.

Рейн помітив.

— Ви не хочете.

— Це не має значення.

— Має.

— Ти не розумієш.

— Я дуже втомився від цієї фрази.

Крейн підняв руку.

Цього разу Рейн не чекав.

Зовнішній Ефір.

Відчути.

Не тягнути.

Крейн був величезним джерелом.

Але навіть його атака проходила через навколишнє поле.

Рейн спробував змістити.

Удар.

Не вийшло.

Взагалі.

Його підкинуло.

Спина врізалася в чорну стіну.

Повітря вибило з легень.

Меч випав.

Рейн сповз.

— Оце ближче до очікуваного, — кашлянув він.

Гарен обернувся.

— РЕЙН!

Його противник використав момент.

Удар у бік.

Старий встиг відвести.

Не повністю.

Клинок розрізав куртку.

Кров.

— Гарене!

— ДРЯПИНА!

Він ударив у відповідь.

Рейн піднявся.

Ребра боліли.

Праве плече.

Долоня.

Голова.

Усе одразу.

Кіара побачила.

— Не вставай!

— Поганий момент!

Крейн ішов.

Не поспішав.

— Я не хочу тебе калічити.

— Дуже погано виходить.

— Віддайся.

Рейн підняв лівий меч.

— Ні.

— Якщо Матіас має рацію...

Рейн завмер.

— Матіас?

Старий біля вузла подивився.

Крейн зрозумів, що сказав.

— Матіас Верн, — промовив Гарен крізь бій. — Один із найстарших Вартових.

Верн усміхнувся.

— Приємно, що пам’ятаєш.

— Селена згадувала тебе.

Усмішка старого зникла.

— Коли?

Гарен ударив противника в коліно.

— У записі.

На секунду Верн справді втратив спокій.

— Вона залишила запис?

— Так.

— Де?

Гарен усміхнувся.

— Іди до біса.

---

Рейн побачив.

Крейн теж відволікся.

На одну мить.

Не багато.