Розділ 21

Зрада

    Ефір вибухнув. І цього разу Рейн уперше не потягнувся до власного резерву. Не спробував зібрати жалюгідні порівняно з Архонтом залишки сили в ногах, руках чи грудях, не став укріплювати тіло й не намагався зустріти силу Саймона Крейна своєю. Це було б безглуздо. Порівняно з полем Архонта його власний резерв здавався краплею поруч із морем, і жодна адаптація не могла змінити просту математику за одну мить.

Рейн шукав інше.

Напрямок.

Течію.

Те, як Ефір Крейна проходить крізь кімнату, як тисне на кам’яну підлогу, змушує повітря густішати й огинає людей, стіни та стародавні конструкції. Ще вранці Рейн майже не помічав нічого з цього. Поле Архонта здавалося просто величезною силою — чимось цілісним і непорушним.

Тепер він бачив у ньому рух.

І на коротку мить знайшов потрібний напрямок.

Крейн підняв руку.

Рейн відчув удар раніше, ніж той став видимим. Це був не кулак і навіть не звична ударна хвиля. Архонт стиснув зовнішнє поле в одну коротку лінію, спрямовану просто в груди Рейна. Сили вистачило б, щоб кинути звичайну людину через усю кімнату, а можливо, й поламати кілька ребер об дальню стіну.

Блокувати таке Рейн не міг.

Тому не став.

Він лише потягнув зовнішній Ефір убік.

Не силу самого Крейна.

Не весь потік.

Лише його шлях.

На волосину.

На палець.

На кілька жалюгідних сантиметрів.

Але цього вистачило.

Удар пройшов біля правого плеча Рейна й врізався в чорну стіну за спиною. Камінь і стародавній матеріал здригнулися, по поверхні пішла тонка тріщина.

Рейн завмер.

Крейн теж.

Уперше Архонт дивився на нього не як на впертого хлопця, сина Едрана чи небезпечний ключ до старої системи.

Він дивився на нього як на щось, чого не передбачав.

— Ти…

— Потім, — видихнув Рейн.

Карр Товек саме в цю мить врізався у Вартового.

Підлога здригнулася.

Кімната миттєво стала замалою для всіх. П’ятеро Вартових рухалися майже синхронно, але Карра це не особливо хвилювало. Кхар змінив власну вагу в сам момент зіткнення. Рейн уже бачив цю техніку в плавильні, коли Карр просто ступив ногою й розколов кам’яну підлогу. Тепер він використав її в бою.

Одна мить — Карр важив стільки, скільки мав.

Наступна — у кілька разів більше.

Вартовий устиг поставити ефірний бар’єр.

Це виявилося поганою ідеєю.

Карр не пробив щит кулаком. Він просто втиснув його разом із власником у стіну. Чорний метал за спиною Вартового загув, поверхня пішла тріщинами, а сам чоловік захрипів, затиснутий між полем і масою кхара.

Карр глянув на нього майже задоволено.

— Варвар.

Перекладач Кіари сумлінно передав.

Дорн, який уже зійшовся з другим Вартовим, зареготав.

— Наш!

Його молот ударив у меч противника. Синій Ефір зустрівся з білим, по кімнаті розлетілися іскри. Рейн зрозумів майже відразу: це були не звичайні орденці й навіть не просто досвідчені Провідники. Вартові знали більше. Не так, як Ір’Саен, — зовнішнім полем вони майже не керували, — але їхня внутрішня робота з Ефіром була набагато чистішою. Мінімум витрат, мінімум красивого світла, жодної зайвої сили. Один рух — один імпульс.

Дорн ударив зверху.

Вартовий не став блокувати.

Змістився півкроку, пропустив молот повз плече й провів клинок під руків’ям. Дорн ледве встиг відсмикнути пальці.

— Хороший.

Гарен крикнув із іншого боку кімнати:

— Нарешті хтось твого рівня!

Дорн навіть під час бою знайшов час озирнутися.

— Ти мене зараз підтримав?

— Ні!

Сам Гарен уже прийняв удар третього Вартового. Мечі зіткнулися. У чистій силі старий програвав, і це було видно одразу: його відтиснуло на крок, пошкоджені ефірні канали не дозволяли відповісти таким самим обсягом сили.

Але рух Рейн упізнав.

Східна школа.

Гарен навмисно дозволив противнику подумати, що втрачає позицію. Півкроку назад. Ще один. Лезо Вартового пішло вперед, упевнене, що зламало захист.

Гарен змінив кут у останню мить.

Клинок пройшов повз ребра.

Старий увійшов усередину дистанції й ударив руків’ям просто в підборіддя.

— Старий, — прошипів Вартовий.

Гарен відступив і знову підняв меч.

— Зате поки живий.

Кіара взагалі не намагалася вступати у ближній бій. Вона працювала набагато холодніше. Перший постріл змусив одного з Вартових розгорнути щит. Другий пішов не в людину, а в кам’яну підлогу під її правою ногою. Камінь вибухнув уламками, Вартовий утратив рівновагу, і саме в цю мить Арен увійшов збоку.

Долоня.

Короткий зеленувато-синій спалах.

Поле Вартового здригнулося, але не згасло.

Навпаки.

Стало надто стабільним.

Рейн уже знав, що це означало.

R-16 не ламав структуру. Він утримував її на місці, позбавляючи можливості швидко перебудуватися.

Кіара вистрілила вдруге.

Щит луснув.

Вартовий упав.

Дорн крикнув:

— Один!

Кіара навіть не озирнулася.

— Він живий!

— Тоді пів!

— Це не так рахується!

— У мене так!

Рейн майже засміявся.

Майже.

Бо старий Вартовий біля транспортного вузла взагалі не бився.

Матіас — хоча Рейн поки ще не знав його імені — продовжував тримати чорний пристрій над панеллю. Відсоток деактивації повільно зростав.

НЕСАНКЦІОНОВАНИЙ ДОСТУП: 51%.

Рейн відчув холод.

— Арене!

R-16 побачив той самий напис.

— Бачу!

Рейн рвонув до вузла.

Саймон Крейн просто став між ними.

Без поспіху.

Навіть не піднімаючи меча.

Від цього було гірше.

Рейн зупинився.

Архонт дивився на нього втомлено.

— Не змушуй мене.

— Ви вже все вирішили.