Розділ 19

 Варвари

До зустрічі з командувачем Саар залишалося трохи менше чотирьох годин.

Рейн витратив перші двадцять хвилин на те, щоб переконати Кіару, що права рука «майже не болить».

Кіара витратила п’ять секунд, щоб довести протилежне.

Вона натиснула пальцем на край опіку.

Рейн сіпнувся.

— Чорт!

— Майже не болить?

— Це було підло.

— Це була діагностика.

— У вас на інших світах усі лікарі садисти?

— Я не лікар.

— Ще гірше.

Кіара сиділа навпроти нього в маленькому кабінеті колишньої шахтної лікарні. Частина вікон була закрита дошками після ударної хвилі. На підлозі лежали ящики з перев’язками, ампулами та тим, що лишилося від місцевих медикаментів.

Поруч — кілька сріблястих контейнерів Кіари.

Речі з іншого світу серед бинтів, дерев’яних полиць і глиняних банок виглядали настільки недоречно, що Рейн уже майже перестав це помічати.

Кіара зняла стару пов’язку.

Шкіра долоні була червона.

Кілька пухирів лопнули.

Пальці рухалися.

Хоч і не без болю.

— Меч правою сьогодні не береш.

— Беру лівою.

— Ти лівою б’єшся гірше.

— Уже трохи краще.

— Рейне.

— Що?

— Ти за кілька годин не стаєш майстром іншої руки.

— Я й не казав.

Вона подивилася.

— Обличчя сказало.

Рейн зітхнув.

— Усі навчилися цього від Лії?

— Ні. Просто ти дуже погано приховуєш думки.

— Гарен не погодився б.

— Гарен бреше краще.

— Це правда.

Кіара нанесла на опік холодний прозорий гель.

Полегшення прийшло майже миттєво.

Рейн глянув.

— Оце можна залишити?

— Ні.

— Чому?

— У тебе немає технології для виробництва.

— Я питав про банку.

— Теж ні.

— Жадібна.

— Це останній повний медичний картридж.

Рейн замовк.

— А.

— Саме.

Кілька секунд вона мовчки перев’язувала його руку.

Тоді сказала:

— Ти справді збираєшся йти на зустріч?

— Так.

— Ти не командир.

— Кел'Тар запросив мене.

— Саме це мене й турбує.

Рейн подивився.

— Думаєш, пастка?

— Можливо.

— Саар погодилися на п’ятьох.

— Це нічого не означає.

— Обіцяли не захоплювати.

— Також нічого не означає.

— Тоді навіщо взагалі домовлятися?

Кіара затягнула пов’язку сильніше, ніж потрібно.

— Ай.

— Бо переговори між ворогами завжди відбуваються саме тому, що вони вороги.

— Філософськи.

— Ні. Практично.

Вона підняла очі.

— Кел'Тар не дурний.

— Уже зрозумів.

— Він командує крейсером не випадково.

— Він його розбив.

Кіара завмерла.

— Це зробив ти.

Рейн подумав.

— Теж правда.

— І він усе ще має кілька тисяч солдатів, справні десантні судна, частину важкої зброї та технології, які ваша армія лише починає розуміти.

— Наші мечі його засмучують.

— Особливо твої жарти.

— Це таємна зброя.

Кіара закінчила перев’язку.

— Готово.

Рейн встав.

— Дякую.

Вона подивилася.

— Четвертий раз.

— Ти досі рахуєш?

— Так.

— У тебе проблеми.

— У мене є список.

— Я не хочу знати.

— На першому місці ти.

Рейн усміхнувся.

Двері відчинилися.

Лія стояла на порозі.

— Це я правильно почула?

Рейн одразу перестав усміхатися.

— Що саме?

Лія перевела погляд із нього на Кіару.

Потім назад.

— Нічого.

Кіара дуже повільно зібрала медичні інструменти.

— Я піду.

Рейн глянув.

— Чому?

— Виживання.

Вийшла.

Лія почекала, поки двері закриються.

— Отже.

— Ні.

— Я ще нічого не сказала.

— Знаю.

— Тоді чого «ні»?

— Тому що знаю тебе.

Лія склала руки.

— Ти їдеш зустрічатися з командувачем тих, хто викрадає людей.

— Так.

— Тих, хто хотів забрати тебе.

— Так.

— І який уже раз намагався вбити тебе?

Рейн подумав.

— Особисто — жодного.

Лія дивилася.

— Дуже заспокоїв.

— Він навіть запропонував перемир’я.

— На дванадцять годин.

— Саме.

— Після того як забрав людей із сіл.

Рейн перестав жартувати.

— Знаю.

Лія підійшла.

— Тоді навіщо?

— Бо щось іде до Астреї.

— Ковчег?

Рейн завмер.

— Звідки знаєш?

— У медичному пункті новини поширюються швидше, ніж інфекція.

— Не зовсім те порівняння, яке хотів почути.

— Кажуть, він більший за міста.

— Можливо.

— І Саар його бояться.

— Схоже.

Лія довго дивилася.

— Ти теж?

Рейн хотів одразу сказати «ні».

Не сказав.

— Так.

Вона кивнула.

Мабуть, саме цього й чекала.

Не хоробрості.

Правди.

— Добре.

— Добре?

— Страх хоча б іноді змушує тебе думати.

— Образливо.

— Правдиво.

Лія глянула на перев’язану руку.

— І якщо там щось станеться?

— Поруч буде Гарен.

— Це не відповідь.

— Кіара.

— Теж не відповідь.

— Арен.

— Рейн.

Він зітхнув.

— Дарен Велл теж іде.

Лія завмерла.

— Маршал?

— Так.

— Тоді в Кайрі хто?

— Крейн.

Вона зробила таке обличчя, що Рейн одразу зрозумів.

— Теж не подобається?

— Людина, яка брехала Гарену про сестру двадцять шість років?

— Ага.

— Ні.

— Ми попросили Дорна залишитися тут.

— І що він зробить проти Архонта?

Рейн подумав.

— Розлютить.

Лія закрила очі.

— Це твій план?

— Частина.

Вона вдарила його пальцем у груди.

— Повернися.

— Повернуся.

— Без нового іншопланетянина.

Рейн усміхнувся.

— Це вже складніше.

— Рейн.

— Добре.

— І без чужого корабля.

— Ліє...

— І без нового проклятого артефакту.

— Тепер ти просто обмежуєш мої можливості.