Розділ 17

Чужа зброя

    Саймон Крейн першим порушив тишу. Архонт стояв біля проєкції Астреї, склавши руки за спиною, і дивився на маленьку білу пляму далеко за межами системи. На карті вона була не більшою за монету, але цифри поруч із нею робили це порівняння безглуздим: за попередньою оцінкою стародавніх датчиків, збурення було настільки великим, що саарський крейсер, який кілька днів тому здавався Рейну неможливою махиною, поруч із ним виглядав би звичайною шлюпкою.

— Сімдесят одна година.

Кіара не відривала погляду від проєкції. Її пальці швидко рухалися над невеликим браслетом, намагаючись витягнути з даних більше, ніж могла дати сама система Астреї. Рейн стояв трохи осторонь і дивився на два відліки, які тепер висіли поруч.

ПРОТОКОЛ 7: 88:17:42.

НЕВІДОМИЙ ОБ’ЄКТ: 70:56:09.

Два відліки. Дві абсолютно різні загрози. І жодного хорошого варіанта між ними. Якщо вони нічого не зроблять, через трохи більше ніж три з половиною доби стародавня система сама знищить населення Астреї. Якщо ж переживуть Протокол Сім, приблизно на сімнадцять годин раніше до системи прибуде щось, чого не впізнав навіть Нульовий.

Гарен потер підборіддя й подивився на Арена.

— Це твій Нульовий?

Арен повільно похитав головою.

— Не знаю.

Крейн перевів на нього погляд.

— Ти знаєш більше, ніж говориш.

Арен ледь помітно всміхнувся.

— У цій кімнаті саме від вас це звучить особливо кумедно.

Гарен коротко засміявся. Крейн навіть не змінився в обличчі.

Рейн уже хотів щось додати, коли медальйон на грудях раптом нагрівся. Він опустив погляд. Синій символ R-17 засвітився яскравіше, а поверх нього з’явився новий рядок.

ЗОВНІШНЄ ПОВІДОМЛЕННЯ.

У кімнаті замовкли всі.

Рейн торкнувся символу.

— Відкрити.

Текст виникав повільно, ніби зв’язок ішов із неймовірної відстані.

R-17.

Пауза.

ОБ’ЄКТ, ЩО НАБЛИЖАЄТЬСЯ, НЕ НАЛЕЖИТЬ МЕНІ.

Кіара зблідла.

Гарен повільно видихнув.

— Чудово. Тепер у нас є Нульовий, якого ми боїмося, і щось інше, чого боїться або принаймні не розуміє сам Нульовий. День стає дедалі кращим.

Рейн не відривав погляду від повідомлення.

— Тоді чий це об’єкт?

Відповідь з’явилася за кілька секунд.

НЕ ЗНАЮ.

Рейн підняв брову.

— Навіть ти не знаєш?

Наступне повідомлення не з’явилося.

Арен став ще похмурішим.

— Це значно гірше, ніж здається.

Гарен подивився на нього.

— Дякую. Без тебе я б вирішив, що невідома штука розміром із невелику державу, яку не може впізнати істота з Нульовим доступом, — чудова новина.

Рейн передав нове питання:

— Ти можеш її зупинити або хоча б змінити її курс?

Відповідь прийшла майже одразу.

НІ.

Через секунду з’явився ще один рядок.

Я НАВІТЬ НЕ МОЖУ ЇЇ ІДЕНТИФІКУВАТИ.

Кіара повільно сіла на край столу. Це було настільки не схоже на неї, що Рейн одразу насторожився.

— Це вже зовсім погано?

Вона підняла на нього очі.

— Так.

— Наскільки?

Кіара показала на проєкцію.

— Системи, через які цей Нульовий спілкується з нами, старші за більшість цивілізацій, які мені відомі. Вони розпізнають технології, яких немає навіть у сучасних базах даних. Якщо щось настільки велике рухається через надпростір і навіть вони не можуть визначити походження…

Вона не закінчила.

Цього й не було потрібно.

Гарен подивився на Крейна.

— Твій план закрити Астрею назавжди стає дедалі переконливішим.

Архонт не відреагував на насмішку.

— Він усе ще може бути правильним.

Рейн повернувся до нього.

— Система вже сказала, що повністю сховати Астрею неможливо.

— Від тих, хто вже отримав координати.

— Сімнадцять зовнішніх отримувачів.

— Так.

— І невідома махина вже рухається в наш бік.

Крейн підійшов ближче до проєкції.

— Саме тому я не бачу жодного сенсу власноруч відчиняти ще більше дверей. Одна помилка не стає правильною лише тому, що її вже побачили.

Арен холодно відповів:

— Якщо не відкрити Ворота й не перевести колонію до четвертого етапу, Протокол Сім уб’є все населення.

— Я знайду інший спосіб відкласти очищення.

— Твій код уже не працює.

— Є інші.

Арен дивився на нього.

— Які?

Крейн мовчав.

Рейн помітив це відразу.

— Ви не знаєте.

Архонт перевів на нього погляд.

— Я знаю, де шукати.

— А ми вже знаємо, скільки часу на пошуки.

Рейн показав на відлік.

— Вісімдесят вісім годин. І кожна хвилина зникає, поки ми сперечаємося про те, хто краще розуміє світ, про який ще кілька днів тому половина з нас узагалі нічого не знала.

Крейн наблизився на крок.

— Ти думаєш, що кількох днів серед стародавніх машин достатньо, щоб зрозуміти Астрею?

— Ні.

— Тоді чому поводишся так, ніби можеш вирішувати її долю?

Рейн не відступив.

— Бо я розумію одну дуже просту річ, для якої не потрібні архіви Першої епохи.

Крейн мовчав.

Рейн подивився просто йому в очі.

— Якщо через три з половиною доби система вб’є Лію, Гарена, людей у Нижньому місті й усіх інших на планеті, мені буде байдуже, наскільки мудрими були ваші причини одинадцять тисяч років тому. Мертвим людям не допоможе те, що Вартові мали хороші наміри.

Повітря в кімнаті стало важчим. Ефір Крейна майже не змінився, але Рейн відчув його тиск так, ніби десь поруч відчинили двері в глибоку воду. Гарен одразу поклав руку на меч. Кіара теж напружилася. Арен трохи змістився ближче до Рейна.

Рейн залишився на місці.

Крейн дивився на нього кілька довгих секунд.