Розділ 15

Перший Саар увійшов крізь пролом із піднятою зброєю.

Арен був швидшим.

Не трохи.

Рейн навіть не одразу зрозумів, що сталося.

Щойно чоловік стояв біля відкритої капсули.

Босий.

У тонкому чорному одязі.

Без обладунку.

Без зброї.

А наступної миті він уже був перед Саар.

Зеленувато-синє світло спалахнуло вздовж його рук.

Удар.

Не в щит.

У зброю.

Долоня Арена різко змінила напрям ствола.

Червоний імпульс пішов у стелю.

Другий рух.

Лікоть у зап’ястя.

Третій.

Арен опинився збоку.

Саар повернувся.

Запізно.

Долоня Арена торкнулася червоного щита.

Рейн очікував спалаху.

Був.

Але не такого.

Поле не відкинуло Арена.

Навпаки.

Зеленувате світло розійшлося по поверхні щита тонкими лініями.

Наче тріщини.

Кіара різко вдихнула.

— Він змінює частоту.

Рейн не зрозумів.

— Що?

Щит Саар згас.

Просто.

Без перевантаження.

Без десятка ударів.

Без пострілів.

Арен ступив ближче.

Схопив противника за край нагрудника.

Саар був на голову вищим і майже вдвічі масивнішим.

Арен смикнув.

Ворог полетів через плече.

Вдарився об підлогу.

Рейн відкрив рот.

Гарен тихо сказав:

— Оце вже цікаво.

Другий Саар увійшов у кімнату.

Кіара вистрілила.

Щит спалахнув.

Тесса додала постріл.

Марр — ще один.

Рейн рвонув уперед.

— Не лізь! — крикнув Гарен.

— Пізно!

Він уже бачив.

Щит другого ворога навантажений спереду.

Кіара б’є справа.

Тесса — в центр.

Марр — трохи вище.

Рейн змінив напрямок.

Не в те саме місце.

У нижню ліву частину.

Меч ударив у поле.

Червоний спалах.

Клинок зупинився.

Але цього разу Рейн не став тиснути.

Короткий імпульс Ефіру.

Менше.

Точніше.

Він відчув опір.

Не як стіну.

Як натягнуту тканину.

Поле рухалося.

Розподіляло навантаження.

І Рейн раптом зрозумів, що Арен зробив.

Не силою.

Він не пробив щит.

Він відчув його роботу.

Рейн змінив потік Ефіру.

Не знав як.

Просто спробував повторити принцип.

Меч завібрував.

Щит різко спалахнув.

Не згас.

Але просів.

Кіара побачила.

— ЩЕ РАЗ!

Вона вистрілила в протилежний бік.

Поле луснуло.

Марр увійшов мечем.

Саар упав.

Рейн глянув на Арена.

Той уже бився з наступним.

— Ти це бачив?

— Бачив, — сказав Гарен.

— Я майже...

— Не радій.

— Чому?

— Він зробив це за один дотик. Ти — за допомогою трьох людей.

Рейн скривився.

— Завжди зіпсуєш момент.

— Робота така.

У проломі з’явилися ще четверо Саар.

Марр гаркнув:

— Назад!

Бран і Тесса відкрили вогонь.

Кіара стала на коліно.

Її зброя вдарила серією білих імпульсів.

Перший щит.

Другий.

Коридор заповнився червоним світлом.

Нара відтягнула пораненого Фела за капсулу.

Арен розвернувся.

Щось сказав своєю мовою.

Капсула переклала:

— Двері за нами.

Рейн озирнувся.

— Які?

Арен показав на стіну.

Там нічого не було.

Просто чорна поверхня.

— Немає дверей.

— Є.

— Звідки знаєш?

Арен глянув.

— Я прокинувся тут не вперше.

Рейн завмер.

— Що?

— Потім.

Рейн майже застогнав.

— Ти точно знав мого батька.

Арен підбіг до стіни.

Поклав долоню.

Нічого.

Подивився на Рейна.

— Сімнадцятий!

— Що?

— Ключ.

Рейн підскочив.

Приклав медальйон до чорної поверхні.

Символ засвітився.

R-17.

Поруч долоня Арена.

R-16.

Два знаки.

І третій рядок.

ПАРНИЙ ДОСТУП ПІДТВЕРДЖЕНО.

Стіна розійшлася.

Рейн завмер.

— Парний?

Арен схопив його за плече.

— Усередину.

— Що це означає?

— Якщо не хочеш дізнатися після смерті — рухайся.

Справедливо.

— УСІ НАЗАД! — крикнув Рейн.

Марр почув.

Відступав останнім.

Бран тримав один бік.

Тесса інший.

Кіара стріляла майже без пауз.

Перший Саар прорвався в кімнату.

Арен став між ним і дверима.

— Арене! — крикнув Рейн.

Той не відступив.

Саар ударив.

Арен ухилився.

Зелене світло по руці.

Дотик до щита.

Поле здригнулося.

Але цього разу не згасло.

Саар знав.

Змінив частоту.

Кіара мала рацію.

Вони адаптувалися.

Арен отримав удар у груди.

Відлетів.

Врізався в капсулу.

— Чорт!

Рейн кинувся.

Не в Саар.

До Арена.

— Живий?

Той кашлянув.

— Так.

— Добре.

— Це добре?

— У мене низькі стандарти.

Арен глянув.

І усміхнувся.

Коротко.

Саар підняв зброю.

Рейн повернувся.

Постріл.

Він відчув рух раніше.

Короткий імпульс у ноги.

Стрибок убік.

Червоний промінь пройшов між ними.

Арен уже піднявся.

— Разом.

Рейн подивився.

— Що?

— Поле.

Рейн зрозумів.

Вони стали з двох боків.

Кіара продовжувала прикривати відступ.

Саар перевів зброю на Рейна.

Правильно.

R-17.

Їм потрібен живим.

Це давало перевагу.

Невелику.

Але давало.

Рейн пішов першим.

Меч у щит.

Червоне світло.

Арен торкнувся з іншого боку.

Зеленуватий Ефір.

Рейн відчув.

Не тільки свій потік.

Його.

Арена.

На мить між ними виникло щось.

Зв’язок.

Не думки.

Не слова.

Ритм.

Ніби двоє людей тримають одну мотузку й відчувають натяг.

— Зараз, — сказав Арен.

Рейн не питав.

Змінив потік.

Так само, як щойно.