1

Той день розпочався прекрасно. Я вийшов з дому, як зазвичай, о сьомій тридцять, закинувши рюкзак на одне плече. Погода вражала теплотою, не дивлячись на те, що закінчувався жовтень. 

— Шапку одягни! — почув за спиною.

— Ну, мам! — розвернувся до неї, спинився та розставив руки в сторони. — Мені уже сімнадцять, ти знущаєшся?

Мама стояла на порозі нашого дому, схиливши голову на бік. Її суворий погляд дав знати, що в мене нема вибору. Смикнувши блискавку ранця, дістав звідти шапку з помпоном та вдягнув на голову, уявляючи, якою буде зачіска, коли я її зніму. 

Глянув на маму, усміхнувся їй, вдаючи щастя. А вона лише засміялася й пішла в дім. 

Звісно, я міг би й скинути ту шапку, щойно звернув за ріг, але батьки мені довіряли, тому підвести їх не міг. 

Йшов вулицею, милувався різнобарвними осінніми пейзажами, дихав свіжим повітрям. Наше невелике містечко на півдні України завжди мені подобалося найбільше, хоча я вже встиг побувати у багатьох куточках нашої країни. 

— Женько! — пролунало майже у вухо. Я навіть трохи здригнувся аід несподіванки.

— Ксеню, до інфаркту доведеш! 

То була моя найкраща подруга Оксана. Рудоволоса, дивна, з купою тарганів у голові, але така весела та класна, що я часом сам собі заздрив, коли проводив з нею час. 

Сьогодні вона одягла зелений капелюшок, в тон своїх очей, таку ж куртку, й чорне довге плаття, з-під якого виглядали руді черевики. Ми були приблизно одного зросту, але завжди здавалося, що вона дивиться на мене зверху вниз.

— Будемо сьогодні викликати привида! — впевнено заявила вона.

Я кліпнув. Потім ще раз. Ще раз. 

— Що? — перепитав. — Ти жартуєш?

— Ні, — відповіла вона абсолютно серйозно. — Я знайшла на горищі якийсь старий зошит і там є цікавий обряд. Чого б не спробувати?

У різні містичні штуки я не вірив, тому, махнувши рукою, погодився й одразу ж забув про ту розмову. 

Дорога до школи пролягала через парк, де росли одні клени та берези. Листя на деревах уже давно пожовтіло й на фоні зеленої трави, за якою доглядали комунальники, було дуже яскравим. Я любив осінь, вона своєю красою та погожими днями здавалася якоюсь чародійкою, ніби от-от мало трапитися щось надзвичайне. А враховуючи, що до Гелловіну залишалися лічені дні, це відчуття стало в рази гострішим.

— Поглянь, — штурхнула мене Ксеня ліктем вбік, відриваючи від споглядання осінніх барв, — сьогодні виставка книг у тітки Ліни! Ходімо подивимося!

Вхопивши мою руку, подруга потягла мене до ятки.

Тітка Ліна була нашою місцевою бібліотекаркою і так любила читати, що раз у місяць приходила в парк зі своїми скарбами та мало не змушувала перехожих брати з собою її книги. 

— Доброго ранку! — привіталася Ксеня, нетерпляче хапаючи в руки "Маленького принца" . — Що у вас новенького прийшло? 

— Вітаю, люба! — усміхнулася їй бібліотекарка. — Привіт, Євгене!

Тітка Ліна завжди здавалася мені надто нав'язливою, тому я по більшій мірі її уникав. Натягнуто усміхнувшись, кивнув, а потім взяв у руки першу ліпшу книгу. 

"Загадкова міфологія" — було зазначено на гарній зеленій палітурці. Відкрив книгу й пробігся змістом, вихоплюючи лише деякі слова. "Бабай", "Болотниця", "Відьма", "Вій"... Окремо зазначалися й Боги: "Стрибог", "Рожаниці", "Леля", "Ярило"... 

Останній мене особливо зацікавив, адже я раніше про нього багато чув від нашої вчительки літератури. Розгорнувши потрібну сторінку, занурився в читання. Автор так цікаво описував бога, що я й не помітив, як час пролетів. 

— Ходімо, до уроку п'ять хвилин! — поквапила мене Ксеня, коли я майже дочитав.

Закривши книгу, поклав її на місце.

— Візьми з собою, — запропонувала тітка Ліна.

Глянув на яскраву палітурку "Міфології" і навіть хотілося, але наполегливість бібліотекарки мене трохи дратувала.

— Та ні, все одно ніколи читати! ЗНО весною, самі ж знаєте, випускний клас! 

В очах тітки Ліни був смуток і я навіть засоромився, що відмовив їй, але й знаку не подав.

— Знаю, — кивнула вона, — мій Сергійко вже пішов.

Син бібліотекарки вчився в нашому класі, але з ним ніхто не дружив через його дивакуватість.

— Дякуємо! — усміхнулася Ксеня жінці й ми, тримаючись за руки, побігли до школи.