Глава 19

Наступного дня зі свого кабінету, Катерина побачила досить дивну делегацію. П'ять чоловіків у чорних костюмах з однаковими безпристрасними обличчями пройшли у бік кабінету Романа. Піддавшись цікавості, Катерина непомітно поспішила за ними.

- Нам доведеться рекламувати похоронне бюро? – пожартував хтось поруч із Катериною, теж звернувши увагу на похмуру групу чоловіків.

У голові Катерини блиснув здогад – це обвинувачі. Справді, ці чоловіки не могли викликати інтересу. Навіть навпаки, побачивши їх, хотілося якнайшвидше забути про цю зустріч. Ніяк інакше, як про чудовиськ, Катерина не могла про них думати. Але, мабуть, психіка у Катерини справді була порушена, оскільки її цікавило це товариство. Її просто тягнуло піти до кабінету Романа та підслухати, про що вони там говорять.

Подумки Катерина себе заспокоювала: «Роман все одно мені усе розповість, адже ці чоловіки прийшли через мене, через мій вплив на Романа. А якщо вони вирішать, що я в чомусь винна? Та й хто в нашому світі безгрішний?» Катерина жахнулася, уявивши собі, що вони можуть із нею зробити.

- Нехай почуття справедливості завжди буде з тобою, Рейвене, - привітав Романа старший обвинувач, Василь.

– І з вами, браття, – відповів Роман.

- Навіщо ти нас викликав?

На мить Роман зам'явся, не знаючи, як почати свою розповідь.

- Я бачу в тобі зміни, Рейвене, - якби Роман не знав, що таке неможливо, подумав би, що Василь здивувався. - Тебе щось турбує.

- Так, Василю. Я теж відчуваю у собі зміни. Я більше не об'єктивний.

Обвинувачі завмерли, шоковані цим зізнанням.

- Поясни нам усе, - попросив Василь.

- Я зустрів дівчину і покохав її, і вона покохала мене, - тихо промовив Рейвен.

- Але як таке можливо? Як їй вдалося тебе побачити? – пожвавились обвинувачі.

Василь зупинив потік запитань, піднявши руку.

- Я хочу побачити її, - промовив він.

Роман натиснув кнопку селектора і наказав Ніночці запросити Катерину до його кабінету. Він дуже хвилювався в очікуванні дівчини. Навіть не через обвинувачів, а через реакцію Катерини, коли вона їх побачить.

Нарешті, Роман почув стукіт каблучків та його серце, мимоволі, прискорило свій біг. Двері відчинилися, і Катерина зайшла до кабінету, стурбовано поглядаючи у бік обвинувачів. Роман надіслав їй заспокійливу усмішку і лише тоді звернув увагу на своїх братів по товариству. Вони завмерли, ніби побачили щось неймовірне. Романові навіть здалося, що Василь відхилився убік, щоб бути подалі від Катерини.

– Це Катерина Артем'єва, вона робитиме рекламу для готелю «Всесвіт», – представив дівчину Роман. – А це… мої партнери з бізнесу.

Катерина кивнула у відповідь. Вона уважно вивчала обличчя обвинувачів, а ті кидали на неї похмурі погляди. Роман здивовано переводив погляд із Катерини на обвинувачів. Зрозумівши, що знайомство закінчено, він відіслав Катерину на своє робоче місце. Щойно дівчина покинула кабінет, обвинувачі схилили голови один до одного і почали щось обговорювати. Романа почало дратувати це перешіптування і він вирішив нагадати про себе:

- Що відбувається?

Василь повернувся до Романа і подивився на нього, ніби він був хворий на якусь заразну хворобу.

- Ти не помітив у цій дівчині нічого незвичайного?

- Вона в усьому незвичайна, - запально промовив Роман. — Але найдивовижніше в ній те, що вона помітила мене.

- Саме так, - як вирок промовив Василь. - Брати, ви бачили те саме, що й я?

Обвинувачі закивали головами. Роман не міг зрозуміти, що викликало в його побратимів таку невластиву їм збуджену реакцію.

- Ця дівчина справді незвичайна. Вона - мандрівниця, - зітхнувши, пояснив Василь Роману.

- Але як таке можливе? – здивувався Роман. – Вона нічим не видала, що знає про інші світи.

- Швидше за все, вона й сама не знає про те, хто вона, - припустив Василь. – А це говорить лише про одне – охоронці зацікавилися нами.

- Вона одна з охоронців? - шоковано промовив Роман.

- Не думаю, інакше вона поводилася б по-іншому. Я думаю, що охоронці підіслали її до тебе. Їхні можливості маніпулювати людьми величезні, і ми не знаємо наскільки простягаються їхні можливості. Ми збирали інформацію про охоронців по крихтах, шукали ключі від інших світів і, мабуть, звернули на себе їхню увагу. Ця дівчина дуже небезпечна. Вона – послання від охоронців. Хтозна, що вони заклали в неї, щоб зруйнувати наше товариство.

- Але як вона може це зробити? – Роман все ще не міг зрозуміти, чим Катерина така небезпечна для обвинувачів.

- Вона вже це зробила, забравши тебе в нас, - з жалем промовив Василь. – Ти вже не такий, як ми. Вона змінила тебе - відібрала в тебе здатність раціонально мислити, не відволікаючись на все мирське.

– Я, як і раніше, бачу несправедливість, – не погодився Роман.

- Можливо, але ти не можеш, як і раніше, карати за неї, - твердо наполягав Василь. - Ти ж не віддаси нам цю дівчину?