Глава 18

…Дівчина сиділа перед дзеркалом і розчісувала волосся. Думки її витали десь далеко. Вона згадувала, як її подруга, Соня, закохалася у хлопця зі свого курсу, та зовсім забула про неї. Аліна не могла стерпіти образи. Вона знайшла оголошення у газеті. Якась чаклунка пропонувала свої послуги: привороти, відвороти, тощо. Аліна пішла до неї, не сильно вірячи у результат, але сподіваючись.

З дитинства Аліна захоплювалась ворожінням і вірила, що якщо дуже захотіти і повірити, то все може стати можливим, навіть надприродне. Аліна замовила приворот на того самого хлопця. «Коли Соня побачить, що хлопець її не любить, вона повернеться до мене. А хлопець… Може я залишу його собі», - міркувала Аліна.

Через деякий час хлопець став виявляти знаки уваги, та що там знаки уваги, проходу дівчині не давав. Соня плакала, а Аліна тріумфувала. Вона втішала подругу, казала, що хлопець їй не потрібен, дружба з Сонею важливіша.

Хлопець так дістав Аліну, що коли батьки запропонували їй відпочити в готелі «Всесвіт», дівчина з радістю погодилася. Але хлопець ніби прив'язаний пішов за нею і зараз напевно тиняється навколо готелю і кличе Аліну. Їй навіть здавалося, що вона чує його скиглення. «Може знову піти до тієї чаклунки і замовити відворот? А раптом він тоді повернеться до Соні? Потрібно погадати, щоб відволіктися від нав'язливих думок».

Аліна загасила світло у номері, дістала із сумки свічку, запалила її та поставила перед дзеркалом.

- Суджений-ряджений, з’явися, - тихо промовила Аліна.

Полум'я свічки похитнулося. Аліна почула тупіт у коридорі - ніби ватага дітлахів пробігла. Аліна роздратовано похитала головою. Вона сподівалася, що в готелі всі вже сплять, і не відволікатимуть від ворожіння. Адже щоб усе вийшло, треба зосередитися. Тупіт стих, і Аліна знову повернулася до дзеркала - там була повна темрява. Аліна відхитнулася від дзеркальної поверхні.

- Невже вийшло? –вигукнула дівчина.

Ще ніколи вона не бачила такого. Зазвичай Аліна сиділа перед дзеркалом, гіпнотизуючи своє відображення і потім переконувала себе, що щось бачила.

У дзеркалі намітився якийсь рух, ніби з товщі води проступало чиєсь обличчя. Аліна зосереджено вдивлялася у дзеркало. Перед нею проступило обличчя дівчини із заплющеними очима - її обличчя.

- Що це означає? – розчаровано промовила Аліна. - Я люблю себе? Теж мені відкриття! Кожен любить себе.

Раптом дівчина у відбитку розплющила очі і витріщилася на Аліну абсолютно чорними очницями. На мить Аліна остовпіла, а наступної миті дівчина з дзеркала схопила її за руку і почала тягти до себе.

- Цур мене, цур! - закричала Аліна, намагаючись вирватися.

Але хватка відображення була така сильна. Рука Аліни вже поринула у дзеркало майже до плеча. Дівчина схопилася за столик, але це не зупинило її руху всередину дзеркала. Аліна відчула, що зірвала ніготь, чіпляючись за стіл. Вона закричала, закликаючи на допомогу. Але її крик був обірваний зануренням у дзеркальну поверхню. За кілька секунд дзеркало засмоктало фігуру дівчину.

Дівчина сиділа перед дзеркалом і неквапливо розчісувала волосся. А в дзеркалі билося її відображення – «справжне я», намагаючись вирватися із задзеркалля…

Прокинувшись вранці, від промінів сонця і запаху сніданку, Катерина ще раз прокрутила в пам'яті події вчорашнього дня і дійшла висновку - не все так страшно. Історія Романа нагадувала їй казки біля вогнища, коли жахлива розповідь залежить від атмосфери, створеної оповідачем.

Солодко потягнувшись і вирішивши, що подолає всі труднощі, Катерина встала з дивана та пішла на запах у пошуках кухні.

Притулившись до одвірка, Катерина спостерігала, як Роман лише у домашніх штанах, весело наспівуючи собі під ніс, смажить яєчню. Мимоволі Катерина почала посміхатися. Цей чоловік не може бути ненормальним месником у масці, який карає злочинців. Роман, відчувши на собі її погляд, повернувся у бік Катерини і теж розплився у широкій усмішці.

- Доброго ранку, - несміливо промовив він.

Катерина підійшла і поцілувала його в щоку. Роман відставив сковороду убік, обійняв Катерину і повернув поцілунок. Не бажаючи задовольнятися малим, Катерина сильніше притулилася до Романа, змушуючи його судомно видихнути повітря. Посміхаючись з його реакції, Катерина пустотливо пробігла пальцями по його спині, затримавшись на стегнах.

- Ми спізнимося на роботу, - Катерина спробувала зупинити Романа, який вже почав розстібати її блузку.

Сумно зітхнувши, Роман відірвався від Катерини.

- Як же я працюватиму, якщо знатиму, що ти поруч?! - хрипко промовив він.

Поправивши на собі одяг, Катерина прихопила сковорідку, розклала яєчню по тарілках і сіла на високий табурет, запрошуючи Романа наслідувати її приклад. Ще раз, важко зітхнувши, Роман сів поруч.

— Я сьогодні ж зв'яжуся з братами, щоб вони дозволили мені розповісти тобі все, — пообіцяв Роман.

«То це було ще не все?» У Катерини різко пропав апетит, і звело живіт від думки, що все, що вона почула вночі - було правдою.

Приїхавши на роботу, Роман розлучився з Катериною у гаражі, ніжно поцілувавши її на прощання та домовившись про зустріч увечері. Катерина проводила очима фігуру Романа, а сама набрала номер Світлани.