Глава 9

Довго поспати Катерині не вдалося. Не розуміючи, що змусило її прокинутися, дівчина глянула на годинник – було дві години після опівночі. Катерина прислухалася до звуків у готелі. Хтось тихенько крався коридором. Дівчина чула легке порипування підлоги від кроків. Першою думкою було полегшення, що вона замкнула двері. Другою думкою було, що хтось пробирається до когось у гості, щоб залишитися непоміченим. Від цієї думки Катерина посміхнулася і перекинулася на інший бік, щоб продовжити свій сон, що перервався. Але дзуськи. Мимоволі Катерина продовжувала прислухатися та аналізувати: «Навряд чи може звичайна людина так тихо крастись. Може, коридорами ходить кішка? Дуже багато кішок, якщо згадати про тупіт кілька днів тому».

Катерина підвелася на подушці, обмірковуючи, чи вийти подивитися, що відбувається в коридорі, чи не варто? Поки вона міркувала, до кроків приєднався тихий звук флейти. Нахмурившись, Катерина прислухалась. Почувся вже знайомий дівчині тупіт маленьких ніжок. З жахом Катерина чекала, що цей тупіт припиниться біля її дверей, але ні, ніжки побігли кудись далі.

«Можливо, це Гамельнський щуролов виганяє з готелю щурів?» - спала Катерині дика думка.

Дівчина вирішила, що розбереться з усім цим завтра. Вона накрилася ковдрою з головою і змусила себе заснути.

…Чоловік у строкатому костюмі та смішній шапочці зайшов у номер, лаючи адміністрацію.

- Теж мені жахливі казки! Не могли пожертвувати парочкою брудних тварин для достовірності. Наче хтось засмутився б від смерті кількох щурів. Ці тварини для того й створені, щоб їх винищувати. Мало вас чому навчила історія. Всі тварини переносники хвороб, а щури так і взагалі свого часу чуму на півсвіту навели…

Чоловік у гніві кинув на підлогу флейту і прислухався, йому здалося, що коридором хтось пробіг.

- Ну ось, що я казав! Розвели тут мишей, а може й щурів! Захисники тварин! - злісно виплюнув чоловік. - Я влаштую цьому готелю веселе життя! Та хто там бігає?

Чоловік підійшов до дверей і різко відчинив їх. У коридорі нікого не було. Лише звідкись долинав звук флейти.

- Точно щури! Ненавиджу щурів. Власне, я всіх тварин ненавиджу, – засміявся чоловік, зачиняючи двері номера. - Брудні, гризучі, гидкі, кричать. Фуу. Наведу я на цей готель санітарну службу!

Чоловік увійшов до ванної кімнати і ввімкнув світло. У раковині сидів величезний щур і уважно дивився на чоловіка маленькими чорними очима. Чоловік буквально занімів від такого нахабства.

- Пішла геть, брудна тварюка! – заволав чоловік.

Він схопив гребінець і запустив нею в щура. Пацюк вислизнув з раковини і побіг у кімнату. Чоловік погнався за щуром, кричачи і розмахуючи гребінцем. Добігши до середини кімнати, він зупинився і озирнувся на всі боки в пошуках щура.

- Куди ти подівся? Виходь і я постараюся зробити тобі не дуже боляче.

Чоловік крутив головою на всі боки. Йому здавалося, що він чує тупіт маленьких щурів по всій кімнаті. Вони наближалися і їх було дуже багато. Чоловік почав задкувати, спіткнувся об крісло і впав на підлогу. А звук флейти все наростав. Полчища щурів кинулися на чоловіка. Вони бігали ним, не даючи піднятися на ноги. Чоловік розмахував руками, намагаючись скинути з себе щурів, але все було марно. Тоді чоловік закричав, щур тут же заліз йому в рот, перекриваючи звук…

Вранці Катерина прокинулася від співу птахів за вікном. Із заплющеними очима вона переварювала свій жахливий сон. Спочатку Тесей, тепер Гамельнський щуролов... Катерина могла б подумати, що ці сни результат її негативних емоцій після близького знайомства з постановками в готелі, але... Катерина не могла вигадати такі страхіття, такого і ворогу не забажаєш. До того ж дівчину хвилювала присутність у її сні тупотіння маленьких ніжок, яке вона чула наяву.

«Треба постаратися дізнатися щось про чоловіків, що мені наснилися».

Катерина помітила, що коли вона прокидалася після кошмару, то пам'ятала його дуже виразно, але через кілька хвилин сон починав розсіюватися, залишаючи після себе лише неприємний смак. Подробиці сну вислизали від дівчини, і через якийсь час вона вже не могла згадати, що їй снилося.

Катерина все ще загорнута в рушник, підійшла до вікна і відсмикнула штори. Вставало сонце. А на парапеті балкона сидів ворон.

- Ти не існуєш, - наче заклинання прошепотіла Катерина і заплющила очі, сподіваючись, що, коли розплющить, ворона на балконі не буде.

У цей момент у двері постукали. Катерина підскочила від страху. Подивившись на парапет, Катерина з полегшенням виявила, що ворона там немає. Дівчина поспішила до дверей.

- Доброго ранку, лапо! - привітав Антон, вкочуючи в номер візок, від якого виходив блаженний аромат свіжозвареної кави. - Ти сьогодні рання пташка.

- А чому ти так рано прийшов? – здивувалася Катерина.

– У кожному номері є датчики руху, – пояснив Антон. - Коли я бачу, що хтось десять хвилин блукає номером о п'ятій годині ранку, я розумію, що моя пташка вже прокинулася і готова до трудових подвигів.

- Вибач, що тобі довелося так рано обслуговувати мене, - Катерині стало соромно. - Не треба було нічого мені приносити.

– Це моя робота, лапо, – усміхнувся Антон. – До того ж за неї мені дуже добре платять. І ти не одна така. Не буде ж кухар варити каву, пекти тости і смажити омлет тобі одній, - Антон пирхнув, змусивши Катерину посміхнутися. - Не на того напала!