Глава 6

На вулиці було жарко, тому Катерина взула босоніжки без підборів, одягла просту лляну білу сукню з червоним поясом та вийшла з номера. Біля виходу з будівлі вона натрапила на Кімбола. З незадоволеним виглядом він ходив туди-сюди і зрідка кидав погляд на годинник.

- І скільки можна на вас чекати, панночка?! – чоловік обурено привітав Катерину. – За часів моєї молодості юні леді не дозволяли собі настільки затримуватися на призначену зустріч.

Дівчина здивовано дивилася на Кімбола, не розуміючи, як реагувати на подібну догану.

- Але ж ми не домовлялися з вами про час зустрічі.

- Ми старі, завжди такі нетерплячі, - зітхнув Кімбол. - Вважатимемо, що я вам пробачив. Але надалі, панночка, попрошу вас серйозніше ставитися до обіцянок.

Катерина хотіла обуритися, що не давала жодних обіцянок, але потім подумала, що немає ніякого сенсу псувати собі нерви. Чоловік вирішив розіграти з себе навіженого старенького - бога ради! Катерині була необхідна інформація від гостей готелю, тому вона посміхнулась, і запропонувала Кімболу прогулятися.

- Вам не докучають ворони?

- Ворони? – здивувався Кімбол, як і Антон нещодавно. – Не бачив жодної.

«Можна почати турбуватися про психічне здоров'я!» - подумала Катерина, і вирішила змінити тему розмови.

– А ви зустрічаєтеся з іншими гостями?

- А що з ними зустрічатися, вони ж усі зайняті - відпочивають.

- Мені було б цікаво дізнатися думку клієнтів про готель. Але я не можу визначити, хто є хто, - Катерина гірко зітхнула. - Адміністрація не хоче мені допомогти, тому що у них існують суворі правила, які вони не можуть оминути. Як мені пощастило зустрітися з вами!

Катерина видала чарівну посмішку – лестощі ще ніколи не давали збоїв, особливо щодо чоловіків. Кімбол уважно глянув на неї і прокашлявся.

- Вам потрібен матеріал для роботи, панночка? - запитав він. - Чи ви намагаєтеся у щось втравити старого діда?

Катерина була здивована проникливістю Кімбола: «Що ж, мабуть, я мала рацію – чоловік розігрує спектакль. Чому б йому не підіграти?»

- Що ви, сер Кімбол, - Катерина виразно сплеснула руками. - Як можна було подумати, що я залучаю вас до неприємностей?

- Про неприємності я не казав, - Кімбол різко зупинився, змушуючи дівчину зробити те саме. - Що сталося у такої чарівної панночки?

- У мене нічого, - Катерина озирнулася на всі боки і перейшла на шепіт. - Але в готелі є людина, яка потрапила сюди під чужим запрошенням. Я хотіла б з'ясувати, хто це, і допомогти охороні готелю.

- І це все? - Кімбол поблажливо посміхнувся. – Знаю я вашого неврахованого гостя. Якщо бажаєте, можу навіть познайомити. Вона, як і я, не бере участі в постановках.

– Вона? – здивувалася Катерина. Чомусь їй здавалося, що несанкціоновано проникнути на територію готелю міг лише чоловік. - Так, мені було б цікаво побачитися з цією жінкою.

Кімбол кивнув на знак згоди і рушив далі.

Сонце сідало, на території готелю почали запалюватися ліхтарі. Катерина звернула увагу на галас, що доносився попереду. Алея, саджена кипарисами, раптово закінчилася, і дівчині відкрилася незвичайна картина. Перед нею був Крит, а точніше Кноський палац: бордові колони, фрески, підсвічені смолоскипами та величезні бичачі роги – усе це вражало. Але вдень це місце здавалося руїнами, які зараз ожили.

Чоловіки в масках, одягнені в хітони пурпурового кольору та сандалії зображували якесь дійство. Катерині було цікаво, яка постановка там проходить, і вона вирішила наблизитись до руїн. Кімбол гукнув:

- Пані, не раджу вам туди йти. Молоді люди явно напідпитку, і можуть відійти від сюжетної лінії.

Катерина послала йому заспокійливу посмішку і відповіла:

- Тут довкола охорона. Якщо хтось відійде від сюжету, його одразу виженуть із території готелю.

Раптово Кімбол завмер, дивлячись Катерині за спину. Коли вона обернулася, то побачила, що на неї уважно дивиться Мінотавр! Звичайно, це був просто чоловік у масці бика, але здалеку він виглядав переконливо. Погане почуття закралося Катерині в душу, але оформитись воно не встигло. Мінотавр крикнув щось іншим чоловікам, і всі вони повернулися у бік Катерини з Кімболом .

- Я ж казав, що нічого доброго з цієї витівки не вийде, - прошипів Кімбол.

У бік Катерини прямували учасники постановки. Дівчина спішно намагалася вигадати пояснення, щоб її не прогнали. Але коли чоловіки наблизилися, Катерина зрозуміла, що пояснення не знадобляться…

- Ця жінка надіслана нам у жертву! – прогарчав Мінотавр. — То беріть її.

Катерина лише встигла розкрити рота, щоб пояснити, що не має жодного відношення до постановки, як її підхопили та понесли у бік руїн.

- Гей, хлопці, поставте мене на місце! – намагалася вирватися Катерина. – Я не та, хто вам потрібний.

- Жертви завжди так кажуть, - засміявся один із чоловіків.

- Сам цар Мінос помітив тебе, - прогарчав Мінотавр.

Катерина оглянула себе як могла, але так і не зрозуміла, про що він говорить. В одному Кімбол мав рацію - чоловіки були напідпитку, але він не знав, наскільки!