***

                                                                               ***  

  Наступного дня вони прийшли попрощатися з ним, адже мали їхати навчатися в інше місто. Погода була такою ж, як і напередодні ввечері. Коли вони підійшли до озера, то помітили Дамира, що сидів на березі зовсім нерухомо. Підійшовши ближче, вони зрозуміли, що сталося щось страшне.

— Як так?.. Чому?.. — крізь сльози прошепотіла Орися.

— Тихо, я поруч, — Марко обійняв її, намагаючись заспокоїти, хоча в серці самого стискався біль.

    Вони довго сиділи мовчки, поки Орися трохи не оговталася. Потім вирішили провести його в останню путь з гідністю. Сльози ніби вичерпалися — залишився лише шок і порожнеча.

    Пройшло вже 10 років від того самого дня, коли вони знайшли його на березі.

    Орися з Марком, тепер уже чоловік і дружина, кожне літо, на річницю, приїжджали до того самого озера. Вони не забули, як і обіцяли. Місце, де вони поховали Дамира, стало для них не місцем скорботи, а тихою святинею усвідомлення.

    Приїжджаючи з дітьми, вони розказували їм, що тут покоїться їхній наймудріший друг. Вони говорили про те, як він навчив їх головному: не носити маску, не боятися самотності та, найважливіше, — говорити про свій біль.

    З плином часу, коли підліткові страхи та образи відійшли, Орися та Марко остаточно зрозуміли все, що говорив Дамир. Вони усвідомили, що він був не просто "мудряком", а містком між світами.

    Через декілька років, коли вони вже були зрілими людьми, до них дійшло: Дамир говорив з мертвими. Саме тому він знав ті трагічні історії дітей, які покінчили з життям, – він чув їхні невисловлені слова та останній розпач. Його власна смерть на березі озера, що було його "домом", була, можливо, його останнім прихистком від того нестерпного тягаря, який він ніс, слухаючи чужий біль.

    З того дня, ніхто і ніколи, крім Орисі та Марка, не бачив цього Дамира. А причиною того, що ці діти взагалі могли його бачити і чути, виявився їхній спільний, хоча й прихований, магічний дар – бачити те, чого не бачать інші. Цей дар звів їх із Дамиром і, врятувавши їх, нарешті дозволив йому піти.