Хлопчик ,з гномом мандрував по ,своєму подвір'ї , поки вирішили ,зайти у будинок. Хлопчик відразу побачив, свою сумну ,маму. Хлопчику, стало, шкода,її . Гном, сказав почекай ,і так вони ходили, з кумнати в кімнату, так минали дні. Нарешті ,прийшов той день, коли Іванко мав стати, великим . Зранку прокинувшись, він побачив, себе дуже ,великим ,і під кріслом де ,він спав днями. Хлопчик зрадів, але не бачив гнома, він кликав , але він як крізь ,землю провалився . Він ,побіг з радістю ,до мами. Вони, зраділи обоє, побачивши один ,одного . Де ти був--? питала мама. На що Іванко ,не знав що відповісти. Але мама ,пробачила його, відсутність. Відтоді, Іванко був ,слухняним , на що його, мама,раділа . А хлопчик ,запам'ятав про все що зним,було а гном ,він так і не побачив..Та головне, радів хлопчик що все ,повернулось на свої, місця.